20.07.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5913/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 р.
( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.02.2021 р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд",
м. Підгородне, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь",
с. Бородаївські Хутори, Верхньоднпровський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 762 887,02 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь", про стягнення 565 500,00 грн., що складають заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р.; 156 875,66 грн. - пені; 22 681,91 грн. - річних; 17 829,45 грн. - інфляції грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" 565 500,00 грн. основного боргу, 117 503,57 грн. пені, 22 182,49 грн. річних, 12 722,52 грн. інфляції грошових коштів, 10 768,63 грн. судового збору. В решті задоволення позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 7, 11, 13, 14, 15, 73-74, 76-80, 236 ГПК України. Внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 526, 530, 610,611 ПК України.
Водночас, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено настання строку виконання зобов'язань ТОВ "ВСП АФ ПРОМІНЬ" перед ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» за Договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р..
При цьому Скаржник зазначає, що Позивачем взагалі не було надано товарно-транспортні накладні на підтвердження відвантаження спірного товару, а видаткові накладні не містять зазначення особи, котра отримала товар, печатки Відповідача та інших даних, що в сукупності унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарських операцій з метою підтвердження факту поставки товару.
Скаржник наголошує на тому, що Позивачем необгрунтовано та неправомірно включено вартість товару за видатковими накладними № РН-0002050 від 19.09.2019 р., № РН-0002064 від 19.09.2019 р., № РН- 0002138 від 27.09.2019 р. ( в графі яких «умова продажу» визначено Договір № 1510720 від 02.07.2020 р., який взагалі не є предметом даного спору та не стосується правовідносин за Договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р. ) до обсягів заборгованості за спірним Договором, та на які безпідставно нараховані штрафні санкції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідач жодного разу ані в відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі не заявляв про те, що товар ним не був отриманий від Позивача.
Товариство також вказує на те, що неспроможними є доводи Відповідача про те, що ТТН «підтверджує реальність здійснення господарських операцій та відвантаження нафтопродуктів», оскільки ТТН підтверджує факт укладання та виконання договору перевезення товару, а не його постачання.
Стосовно видаткових накладних, Позивач зазначає, що оскільки Відповідач оплачував накладні, в яких стояв тільки підпис уповноваженої Відповідачем особи, тому підтвердив отримання товару за такими накладними. Накладна РН-0002533 від 15.11.2019 р. на суму 164 500,00 грн. містить відтиск печатки Відповідача. На інших, не оплачених накладних підпис уповноваженої на отримання товару особи аналогічний підпису у вищенаведених накладних з наближенням до ідентичності. Окрім того, Відповідач не заперечував та не довів того, що особа, яка підписала видаткові накладні від імені Покупця не була уповноважена на отримання товару.
Крім того, Товариство зазначає, що питання доведеності факту отримання товару піднімалося при розгляді справи у суді першої інстанції. Так, 16.02.2021 р. представник Позивача просила суд першої інстанції долучити до матеріалів справи копії ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ, податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН. Однак суд першої інстанції відмовив представнику Позивача з огляду на положення ст. 80 ГПК.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.04.2021 р..
У зв'язку з незапланованою відпусткою головуючого судді ( доповідача ) Кощеєва І.М., розгляд даної справи, призначений на 22.04.2021 р., не відбувся.
У зв'язку з усуненням обставин, через які судове засідання, призначене на 22.04.2021 р. не відбулось, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.06.2021 р..
За клопотанням Відповідача, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 р. розгляд справи відкладено на 20.07.2021 р.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 20.07.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
03.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" ( Покупець ) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 090117, відповідно до умов п. 1.1. якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені за умовами даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та оплатити його на загальну вартість на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.3. Договору поставки, асортимент, ціна, кількість, умови і терміни поставки товару обумовлюються в додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони допускають узгодження зазначених у даному пункті Договору без складання додатка.
П. 1.4. Договору передбачено, що у випадку, якщо поставка товару здійснюється без складання додатка до даного Договору, всі істотні і погоджені Сторонами умови поставки зазначаються в товаротранспортних і/або видаткових документах, що складаються Продавцем і підтверджується (акцептуються) Покупцем при здійсненні приймання-передачі Товару. У цьому випадку, складені Продавцем товаротранспортні або видаткові документи, до моменту їхнього акцепту Покупцем, є пропозицією Продавця Покупцеві прийняти поставку Товару за даним Договором у кількості на умовах і за ціною, зазначених у відповідних товаротранспортних і/або видаткових документах.
Відповідно до п. 3.1. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару погоджується в порядку, визначеному пунктами 1.3, 1.4 Договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.
Загальна сума договору становить вартість поставленого на підставі Договору Товару. (п. 3.2. Договору).
П. 4.1. Договору поставки передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, розрахунки за товар здійснюються Покупцем не пізніше строку, узгодженому у Додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору. У випадках, передбачених п. 1.4. даного Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем на користь Продавця протягом 5 робочих днів з моменту отримання Покупцем товару.
Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Продавця ( п. 4.3. Договору).
П. 9.13. Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов вищезазначеного Договору, Продавець здійснив на користь Покупця поставку товару на загальну суму 1 305 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями та отримання матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи ( а. с. 12-27 ). Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 740 000,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 565 500,00 грн.
На час розгляду справи доказів сплати доказів сплати заборгованості суду надано не було.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати повної вартості отриманого товару та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару за Договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р., ТОВ "Нафто-Трейд" ” звернулося до господарського з позовом до ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" про стягнення означеної суми.
Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов'язань зі своєчасної оплати, обумовленої в договорі продукції.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Наразі, отримання коштів ( вартості товару та штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов'язання з оплати поставленого товару ) є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати поставленого товару на нарахування у відповідності до п. 6.3. Договору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту повної оплати та у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц ( провадження № 14-241цс19 ) та № 646/14523/15-ц ( провадження № 14-591цс18 ), від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 ( провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( провадження № 12-79гс19).
Як вбачається із тексту апеляційної скарги Покупця у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються з підстав не доведення Позивачем факту поставки товару за цим договором та факту настання строку виконання зобов'язань ТОВ "ВСП АФ ПРОМІНЬ" перед ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» за Договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 р., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення вимог пов'язаних із правильностю розрахунку стягнутих судом сум Відповідачем не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо здійснення судом першої інстанції розрахунку стягнення основного боргу, пені в розмірі 117 503,57 грн. за загальний період з 27.09.2019 р. по 29.07.2020 р., річні в розмірі 22 182,49 грн. за загальний період з 27.09.2019 р. по 29.07.2020 р. та інфляцію грошових коштів в сумі 12 722,52 грн. за загальний період з вересня 2019 року по липень 2020 року.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Проте, згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 ( провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги ( пункт 43 постанови ).
Як зазначалося раніше, строк оплати отриманої продукції визначено у п. 4.2. Договору поставки, розрахунки за товар здійснюються Покупцем не пізніше строку, узгодженому у Додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору. У випадках, передбачених п. 1.4. даного Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем на користь Продавця протягом 5 робочих днів з моменту отримання Покупцем товару.
На виконання умов вищезазначеного Договору, Продавець здійснив на користь Покупця поставку товару на загальну суму 1 305 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями та отримання матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 740 000,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 565 500,00 грн.
Отже, як свідчать матеріали цієї справи, Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив Відповідачеві товар у загальній сумі 1 305 500,00 грн. та відповідно до встановленого Податковим кодексом України порядку зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечувалось Відповідачем. Разом з тим, Відповідач у строк визначений п. 4.2. договору з Позивачем не розрахувався, що свідчить про порушенням останнім своїх договірних зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи доведеність позовних вимог ТОВ "Нафто-Трейд" ” до ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" про стягнення означеної суми, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо доводів Скаржника пов'язаних із товарно-транспортними та видатковими накладними, то як слушно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу - товарно-транспортні накладні не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з постачання товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з постачання товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення та призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення і визначає взаємовідносини між перевізником та замовником щодо виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Видаткові накладні надані Позивачем, підтверджують операцію постачання товару та містять підпис уповноваженої на отримання товару особи. Деякі накладні сплачені частково, а деякі сплачені з порушенням строку оплати. Окрім того, Відповідач не заперечував та не довів того, що особа, яка підписала видаткові накладні від імені Покупця не була уповноважена на отримання товару.
В якості додаткових доказів доведеності факту отримання Відповідачем товару, Позивачем долучені до матеріалів справи копії ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ, податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, які суд першої інстанції відмовив представнику Позивача у залучені до матеріалів справи з огляду на положення ст. 80 ГПК.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 р. у справі № 904/5913/20 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22.07.2021 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус