проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" липня 2021 р. Справа № 922/1775/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
кредитора (Василенка О.І.) - Захарової О.О. (ордер серії АХ № 1059914 від 19.07.2021)
кредитора (АТ «Універсал Банк») - Ус М.В. (довіреність № 724-ЮД1 від 14.12.2020)
боржника - Боровик О.М. (довіреність № 1518 від 18.08.2018)
інших учасників справи - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 1136 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 25010 від 27.10.2020)
(суддя Усатий В.О.; повний текст ухвали складено та підписано 23.03.2021)
за заявою Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни, м. Харків
про
неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни, м. Харків
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019, зокрема, прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 25.06.2019; накладено арешт на все майно, що належить Корнач О.І., за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення.
Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ФОП Корнач О.І., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2020, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ФОП Корнач О.І.; призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шубу В.І.; призначено попереднє засідання суду у справі на 26.11.2020.
02.10.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
27.10.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 25010), яка ухвалою суду від 02.11.2020 була прийнята та призначена до розгляду в попередньому засіданні на 26.11.2020. У цій заяві ОСОБА_1 просив суд визнати його грошові вимоги до боржника у розмірі 34373656,41 грн.
В обґрунтування заявлених вимог до боржника ОСОБА_1 послався на договір позики від 05.10.2007, укладений між заявником та боржником, розписку до договору та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, а також інвестиційний договір (змішаний, з елементами майнової позики) від 01.03.2007.
23.11.2020 до суду від ФОП Корнач О.І. надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 , за змістом якого ФОП Корнач О.І. визнає загальну суму заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 34 373 656,41 грн, проте, прохальна частина відзиву містить інформацію про визнання вимог іншого кредитора - ОСОБА_2
23.11.2020 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , в якому арбітражний керуючий Шуба В.І., зазначив, що вимоги ОСОБА_1 визнаються боржником у повному обсязі.
16.03.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 6012), в якій заявник підтвердив повністю станом на день подання даної заяви раніше заявлені грошові вимоги до ФОП Корнач О.І. у розмірі 34 373 656,41 грн, та підтвердив дійсність всіх документів, якими обґрунтовані вказані вимоги.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19 заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 25010 від 27.10.2020) задоволено частково. Судом вирішено визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в розмірі основного боргу на суму 9917320,00 грн та в розмірі 4204,00 грн витрат зі сплати судового збору. Решту грошових вимог ОСОБА_1 за заявою з грошовими вимогами до боржника (вх. № 25010 від 27.10.2020) відхилено. Зобов'язано керуючого реструктуризацією: -включити визнані вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; -включити витрати кредитора зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дане судове рішення мотивоване тим, що:
-заявлена ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.10.2007, укладеним між заявником та боржником, визнана заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19 та Акціонерним товариством «Універсал Банк» не спростована;
-оскільки датою подання ОСОБА_1 заяви з грошовими вимогами до боржника є 27.10.2020, тому для визначення суми боргу за договором позики від 05.10.2007 в національній валюті слід враховувати курс, встановлений Національним банком України на 27.10.2020, а не на 21.10.2020, як зазначено в заяві ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника;
-за наслідками проведення розрахунку заборгованості, визнаної заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання ОСОБА_1 заяви з грошовими вимогами до боржника (1 долар США = 28,3352 грн), судом встановлено, що сума боргу в розмірі 350000 доларів США станом на 27.10.2020 склала 9917320,00 грн.
-вимоги ОСОБА_1 до боржника в розмірі 9917320,00 грн є такими, що підлягають визнанню, решта вимог за договором позики від 05.10.2007, що являє собою різницю за курсом, підлягає відхиленню як необґрунтована;
-заявлені на підставі інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому в цій частині підлягають відхиленню у повному обсязі, оскільки зміст інвестиційного договору від 01.03.2007 та акт приймання-передачі об'єктів від 05.04.2007 не дозволяє ідентифікувати ОСОБА_1 саме як інвестора за цим договором; мета укладання інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 та реальність інвестування майна, обумовленого умовами договору, викликає сумнів.
ОСОБА_1 із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19 змінити, а саме в частині відхилення частини грошових вимог ОСОБА_1 до боржника в розмірі основного боргу на суму 861590 доларів США, що складає за курсом, застосованим судом 28,3352, суму 24413324,97 грн - ухвалу скасувати, визнати у цій частині грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника ФОП Корнач О.І. на суму 861590 доларів США, що складає за курсом 28,3352 грн за 1 долар, суму 24413 324,97 грн, а в іншій частині ухвалу від 18.03.2021 залишити без змін. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції помилково відмовлено у частині вимог на суму 861590,00 доларів США, оскільки із заявою кредитора він звернувся до суду ще у липні 2019 року, та безпідставно поставлено під сумнів дійсність вимог за інвестиційним договором від 01.03.2007, оскільки заявлені ОСОБА_1 вимог повністю визнані боржником, що є прямим доказом належної ідентифікації заявника, як сторони інвестиційного договору від 01.03.2007; вказаний договір містить всі істотні умови та за формою і змістом повністю відповідав вимогам цивільного законодавства, що діяло у 2007 році; поведінка сторін, а саме прийняття за актом приймання-передачі об'єктів від 05.04.2007 та виконання договору повністю ідентифікує кредитора ОСОБА_1 ; жодного судового рішення про недійсність інвестиційного договору не існує. Скаржник просить суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи зважити усі його доводи та надати їм належну правову оцінку.
Ухвалою суду від 26.05.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19; відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. № 1136 Х/3); запропоновано іншим учасникам справи у строк до 09.06.2021 (включно) подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 до розгляду на 22.06.2021 об 11:30 год.
У встановлений судом строк відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 922/1775/19 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Попков Д.О.
22.06.2021 кредитор - АТ «Універсал Банк» в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України надав до суду апеляційної інстанції пояснення (вх. № 7099), в яких зазначив, що суд першої інстанції належно з'ясував всі обставини справи щодо дійсності та обґрунтованості спірних кредиторських вимог ОСОБА_1 , які базуються на інвестиційному договорі, та дійшов правильного висновку про відмову у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника, як таких, що заявлені без підтвердження належними та допустимими доказами. Банк вказує зокрема на те, що: з інвестиційного договору не слідує, що ОСОБА_1 є учасником цього договору; договір містить лише прізвище та ініціали заявника; у справі відсутні докази передачі грошових коштів ОСОБА_3 або ТОВ «ТЕРА», або ОСОБА_1 , тому не можна вважати, що у ОСОБА_3 існує обов'язок з повернення грошових коштів; інвестиційний договір від 01.03.2007 укладений з порушенням вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України, та не містить доказів солідарності осіб, зазначених інвесторами, не містить строків повернення інвестиції та не відповідає стандартам розумності й обачливості; під час передачі боржником в іпотеку АТ «Універсал Банк» майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - 15.06.2007 (тобто після укладання інвестиційного договору від 01.03.2007) на території майнового комплексу були відсутні жодні ангари чи паркани, при цьому, нових будівель після цього не зводилося.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників кредиторів ( ОСОБА_1 , АТ «Універсал Банк») та представника боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника в розмірі 34373656,41 грн - 27.10.2020 (вх. № 25010), тобто у строки, визначені ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вимоги вказаної заяви ОСОБА_1 обґрунтовані договором позики від 05.10.2007, що укладений між ним та боржником, розпискою до договору та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, а також інвестиційним договором (змішаний, з елементами майнової позики) від 01.03.2007.
Судом першої інстанції на підставі поданих заявником документів встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, яке набрало законної сили 01.07.2020, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог - акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05.10.2007 року в розмірі 350000 доларів США та судовий збір в сумі 9605,00 грн.
Вивчивши зміст заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19 судом першої інстанції з'ясовано, що 05.10.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір позики, що підтверджується оригіналом цього договору.
Згідно з пунктом 1 Договору позики від 05.10.2007 ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 350000 доларів США і зобов'язалася повернути їх у строк до 28.01.2015 в м.Харкові в сумі 350000 доларів США або в національній валюті по курсу на момент повернення.
Відповідно до пункту 5 Договору сторони встановили строк позовної давності в 10 років.
На підтвердження отримання грошових коштів від ОСОБА_1 в сумі 350000 доларів США ОСОБА_3 видала письмову розписку, оригінал якої, за змістом заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19 долучено до матеріалів вказаної цивільної справи.
Зазначене рішення не скасовано у встановленому законом порядку, набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , визнаних заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, Акціонерним товариством «Універсал Банк» не спростована.
Судом першої інстанції встановлено, що частина грошових вимог ОСОБА_1 (щодо договору позики від 05.10.2007, укладеного між заявником та боржником) ґрунтується саме на заочному рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 350000 доларів США.
Відповідно до абз. 4 частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Ураховуючи вказану норму КУзПБ та те, що датою подання ОСОБА_1 заяви з грошовими вимогами до боржника є 27.10.2020, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про необхідність визначення суми боргу за договором позики від 05.10.2007 в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на 27.10.2020, а не на 21.10.2020, як зазначено в заяві ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.
За наслідками проведення розрахунку заборгованості, визнаної заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання ОСОБА_1 заяви з грошовими вимогами до боржника (1 долар США = 28,3352 грн), судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що сума боргу в розмірі 350000 доларів США станом на 27.10.2020 складає 9917320,00 грн.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги те, що заявлена ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.10.2007, укладеним між заявником та боржником, визнана заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання вимог ОСОБА_1 до боржника в розмірі 9917320,00 грн. Решта вимог за вказаним договором, що являє собою різницю за курсом, вмотивовано відхилена судом першої інстанції, як необґрунтована. Доводи ОСОБА_1 вказаних висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують.
Що стосується вимог ОСОБА_1 , які ґрунтуються на Інвестиційному договорі (змішаному, з елементами майнової позики) від 01.03.2007, то у своїй заяві з вимогами до боржника ОСОБА_1 посилається на умови вказаного Інвестиційного Договору, які передбачають право позикодавця у випадку неплатоспроможності ФОП Корнач О.І. або відкриття процедури банкрутства вимагати від позичальника суму, еквівалентну 861590 доларів США по курсу на день розрахунку. Станом на 21.10.2020 за курсом НБУ 28,3707 грн за 1 долар, а отже загальна сума боргу ОСОБА_3 за Інвестиційним договором становить 24443911,41 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ці вимоги не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, у зв'язку з чим в цій частині підлягають відхиленню, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на таке.
Зі змісту наданого до заяви з грошовими вимогами до боржника інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 убачається, що ТОВ «ТЕРА» в особі генерального директора «Василенко А.И.» та громадянина « ОСОБА_4 », які діють солідарно (інвестори або позикодавці), та приватний підприємець (СПДФО) ОСОБА_3 (замовник або позичальник) уклали даний змішаний інвестиційний договір з елементами майнової позики, згідно з яким інвестор зобов'язується інвестувати на умовах повної справедливої окупності наступне майно для створення замовником об'єктів виробничої нерухомості на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого використання в спільній господарській діяльності інвестора та замовника як приватного підприємця: ангар в зборі 90м х 18м, загальною площею 1620 кв.м (кількість 1620 кв.м), складається з: стійки металеві 5,5м - 34 шт, стакани бетонні 34 шт, ферми 18 м 15 шт, алюмінієві вікна 130 шт = 220 кв.м, сандвіч панелі 195 шт, цинк профіль, скловата розмір 3м х 6м; збірка, установка ангара; паркан ПКІС-Б у зборі, плити жб розмір 3м х 6 м, 233 шт; стовби жб 4 м х 40 х 40; збірка, установка паркана. Загальна оціночна вартість ангара та паркана з урахуванням установки (збірки) 861590,00 доларів США (пункт 1.1. Договору).
Згідно пункту 1.2. цього Договору строк передання, установки та монтажу ангара та паркана - протягом 2007 року, тобто до 01.01.2008.
Виконання інвестором своїх обов'язків за даним договором підтверджується актом, підписаним сторонами (пункт 1.3. Договору).
З підписанням акту передається технічна документація на ангар, паркан та матеріали (пункт 1.4. Договору).
Сума інвестицій за договором складає суму, еквівалентну 861590 доларів США, що за поточним курсом договору становить 4307950 грн (пункт 2.1. Договору).
Згідно пунктів 3.4, 3.7, 3.8, 3.9 Інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 договір вважається виконаним інвестором після підписання акту, передбаченого п. 1.3 даного договору. Замовник зобов'язується перераховувати інвестору (ТОВ «Тера» або « ОСОБА_4 ») частину прибутку замовника (в якості підприємця) в розмірі 40% валового доходу безстроково. Факт переказу грошей повинен підтверджуватися належними розрахунково-платіжними документами. Переказ коштів здійснюється щорічно за підсумками господарського року.
Відповідно до пункту 4.2. Договору акт прийманні-передачі обладнання є невід'ємною частиною даного договору.
05.04.2007 інвестор ТОВ «Тера» в особі генерального директора «Василенко А.И.» та громадянин « ОСОБА_4 », які діють солідарно, за Актом прийому-передачі об'єктів по Інвестиційному договору (змішаному, з елементами майнової позики) від 01.03.2007, передали, а замовник - приватний підприємець (СПДФО) ОСОБА_3 прийняла об'єкти інвестиції за інвестиційним договором від 01.03.2007 наступне майно за адресою: АДРЕСА_1 : ангар в зборі 90м х 18м, загальною площею 1620 кв.м (кількість 1620 кв.м), складається з: стійки металеві 5,5м - 34 шт, стакани бетонні 34 шт, ферми 18 м 15 шт, алюмінієві вікна 130 шт = 220 кв.м, сандвіч панелі 195 шт, цинк профіль, скловата розмір 3м х 6м; збірка, установка ангара; паркан ПКІС-Б у зборі, плити жб розмір 3м х 6 м, 233 шт; стовби жб 4 м х 40 х 40; збірка, установка паркана. Загальна оціночна вартість ангара та паркана з урахуванням установки (збірки) 861590,00 доларів США. Всього передано два об'єкта загальною площею 1620 кв.м, паркан бетонний 233 секції, передана технічна документація на ангар та паркан. Претензій у момент передачі не заявлено.
Пунктами 6.3., 6.4. Інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 передбачено, що у разі скасування статусу підприємця, виникнення ознак повної неплатоспроможності, що загрожує відкриттям судом процедури банкрутства, відсутності підприємницької діяльності або доходу, інвестор набуває статус позикодавця, а замовник - статус позичальника. Позикодавець має право витребувати у позичальника ангар та паркан або їхню повну вартість, перераховану в доларовому еквіваленті, який розраховується як 861590 доларів помножений на курс долара до гривні на момент розрахунку, а позичальник зобов'язаний повернути інвестицію або її вартість.
Згідно з пунктами 7.1., 7.2. Договір діє безстроково, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, припинення або розірвання договору. Строк виконання зобов'язань замовника в статусі позичальника перед інвестором в статусі позикодавця - протягом 7 днів з моменту отримання вимоги про повернення інвестиції та матеріалів або відшкодування завданої неповерненням шкоди.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
За змістом частини 2 статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог 11 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів , фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції і не спростовано ОСОБА_1 в ході розгляду його апеляційної скарги:
-Інвестиційний договір від 01.03.2007 та акт приймання-передачі об'єктів від 05.04.2007, які укладені російською мовою, містять лише прізвище та ініціали інвестора - громадянина « ОСОБА_4 », при цьому, ані ім'я та по батькові, ані місця проживання чи перебування, ані реєстраційного номера облікової картки платника податків, ані номера та серії паспорта заявника, на підставі яких можна було б ідентифікувати інвестора зазначеного договору як ОСОБА_1 - договір та акт не містять;
-Інвестиційний договір від 01.03.2007 в частині юридичних адрес та банківських реквізитів сторін не містить жодних ідентифікуючих ознак заявника - ОСОБА_1 ; замовником за договором (в частині юридичних адрес та банківських реквізитів) зазначена ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ), а інвестором - ТОВ «Тера» (код ЄДРПОУ 23460589), від імені якого договір підписано генеральним директором (без вказівки прізвища, ім'я та по батькові) та « ОСОБА_5 » (без будь-яких даних, ідентифікуючих особу); договір не містить банківських реквізитів сторін;
-Інвестиційний договір від 01.03.2007 не містить відомостей про те, які документи підтверджують право власності інвестора на предмет інвестиції. Документи, які б підтверджували право власності заявника - ОСОБА_1 станом на 01.03.2007 на майно, зазначене в п. 1.1 інвестиційного договору від 01.03.2007 до матеріалів справи заявником не надавалися. Також, заявником не були надані належні докази оціночної вартості майна, визначеної в договорі в розмірі 861590 доларів США;
-у матеріалах справи відсутні і ОСОБА_1 не надані докази, які б свідчили про реальну зміну майнового стану боржника після отримання передбаченого договором майна, а також не представлені докази створення замовником - ФОП Корнач О.І. після укладання інвестиційного договору від 01.03.2007 об'єктів виробничої нерухомості та його подальше використання в спільній господарській діяльності інвестора та замовника, як це передбачено п. 1.1. договору;
- ОСОБА_1 не надано до справи доказів, які б підтверджували виконання ФОП Корнач О.І. умов п. п. 3.7, 3.8, 3.9 інвестиційного договору від 01.03.2007 (розрахунково-платіжні документи про перераховування інвестору частину прибутку в розмірі 40% валового доходу) і могли б засвідчити реальне настання правових наслідків, що обумовлені зазначеним договором;
-у справі відсутні і ОСОБА_1 не надані докази виконання умов п. 6.4 інвестиційного договору від 01.03.2007, а саме докази звернення до боржника з вимогою про повернення майна - ангара та паркана або їхньої повної вартості та відповіді ФОП Корнач О.І. на таке звернення;
-мета укладання інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 та реальність інвестування майна, обумовленого умовами договору, викликає обґрунтовані сумніви.
Всі ці достеменно встановлені судом першої інстанції обставини разом у їх сукупності спростовують усі доводи заявника апеляційної скарги про дійсність його вимог за Інвестиційним договором від 01.03.2007, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Водночас, колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.
Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Ураховуючи, що заявлені ОСОБА_1 вимоги на підставі інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, беручи до уваги основну ціль процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів, доводи заявника апеляційної скарги про визнання боржником вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, як безумовної підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, відхиляються судом апеляційної інстанції.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку наявних у справі матеріалів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Харків задоволенню не підлягає, а зазначене судове рішення залишається без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної інстанції та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/1775/19 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника - ОСОБА_1 , м. Харків.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22.07.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя Д.О. Попков