проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" липня 2021 р. Справа № 922/1775/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю:
заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1
представника боржника - Боровик О.М. (довіреність № 1518 від 18.08.2018)
кредитора (АТ «Універсал Банк») - Ус М.В. (довіреність № 724-ЮД1 від 14.12.2020)
інших учасників справи - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 1419 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020) (суддя Усатий В.О.; повний текст ухвали складено та підписано 12.04.2021)
за заявою Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни, м. Харків
про
неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни, м. Харків
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019, зокрема, прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Корнач Олени Іларіонівни про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання у справі призначено на 25.06.2019; накладено арешт на все майно, що належить Корнач О.І., за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення.
Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ФОП Корнач О.І., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2020, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ФОП Корнач О.І.; призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шубу В.І.; призначено попереднє засідання суду у справі на 26.11.2020.
02.10.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
20.10.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24414) в сумі 47070376,40 грн.
В обґрунтуванні заявлених вимог до боржника ОСОБА_1 посилався на:
-договір поруки від 31.08.2015, укладений між заявником та боржником в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 02.10.2007;
-договір про відступлення прав вимоги від 06.12.2018, укладений між ОСОБА_2 (кредитор) та ОСОБА_1 (правонаступник), відповідно до якого кредитор відступає, а правонаступник приймає на себе право вимоги з боржника грошового боргу, який виник із зобов'язань боржника перед кредитором по договору позики грошей від 05.10.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП Корнач О.І.;
-виконавчий напис нотаріуса №1-569, виданий на підставі авалювання ОСОБА_3 простого векселю серія АА №2820421, переданий на виконавче провадження,
-договір про переведення боргу від 20.04.2018.
23.11.2020 до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 , в якому боржник визнала заборгованість перед заявником у розмірі 47070376,40 грн.
23.11.2020 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , в якому арбітражний керуючий Шуба В.І. визнав вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020). Відхилено грошові вимоги ОСОБА_1 в розмірі 4707376,40 гривень.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що:
-порука ОСОБА_3 перед кредитором припинилася; доказів звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , як до поручителя, протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання (з 01.02.2015) матеріали справи не містять; строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, заявником пропущено, а тому вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за договором поруки від 31.08.2015 підлягають відхиленню;
-частина грошових вимог іншого кредитора у справі, а саме ОСОБА_2 , також обґрунтована договором позики грошей від 05.10.2007, яким ОСОБА_1 підтверджує свою заяву про визнання його кредиторських вимог. Однак вимоги ОСОБА_2 вже визнані Господарським судом Харківської області (ухвала суду від 18.03.2021). Згідно цієї ухвали від 18.03.2021 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника, які виникли на підставі договору позики від 05.10.2007 та були визнані заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі № 644/1597/19 у сумі 350000 доларів США) в розмірі 9917320,00 грн (за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання ОСОБА_2 заяви з грошовими вимогами до боржника);
- ОСОБА_1 не було надано для залучення судом до матеріалів справи та зберігання в матеріалах справи відповідно до вимог ч.1 ст. 92 ГПК України оригіналів простого векселя серії АА № 2820421 та простого процентного векселя № 80350589213666.
ОСОБА_1 із даною ухвалою не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:
-прийняти до розгляду наступні докази: 1) копію ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.11.2018 у справі №646/6461/17; 2) копію рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.03.2018 у справі №643/12589/17; 3) інформацію про виконавче провадження №57221426 станом на 19.04.2021 (новий доказ); 4) копію додаткової угоди від 18.04.2021 про роз'яснення п. 6.3 договору поруки (новий доказ), які спростовують встановлені судом першої інстанції обставини. Необхідність надання до суду апеляційної інстанції вказаних доказів в спростування висновків суду виникла лише після ознайомлення скаржника із повним текстом оскаржуваної ухвали, адже підстави відхилення грошових вимог до боржника, які суд поклав в основу мотивувальної частини ухвали, не досліджувались судом у судових засіданнях під час розгляду справи;
-за результатами апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі 922/1775/19 та розгляду грошових вимог до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020) скасувати частково та постановити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020) задовольнити частково. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в розмірі 41413656,4 грн (сорок один мільйон чотириста тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень 40 копійок). У частині відхилення вимог, що виникли на підставі договору відступлення прав вимоги від 06.12.2018 ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі 922/1775/19 за результатами розгляду грошових вимог до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020) - залишити без змін.
Апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.
Судом першої інстанції не встановлено обставин стосовно того, що визнання боржником - ФОП Корнач О.І. вимог ОСОБА_1 суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.
Висновок суду першої інстанції про припинення договору поруки від 31.08.2015 є помилковим і суперечить волі сторін, адже боржник - ОСОБА_3 визнає вимоги кредитора ОСОБА_1 і сторони цього правочину не вважають його припиненим. Крім того, боргові зобов'язання по договору позики грошей до цього часу не виконані, дія основного договору не припинилась; підстави для припинення поруки відсутні.
Скаржник вважає, що твердження суду першої інстанції стосовно пропуску ОСОБА_4 строку на звернення до боржника, як до поручителя, протягом 3-х років з дня настання строку виконання основного зобов'язання спростовується ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.11.2018 у справі № 646/6461/17, у мотивувальній частині якої встановлена така обставина, що ОСОБА_1 17.05.2018 звернувся із позовом до ОСОБА_3 щодо стягнення грошових коштів за договором поруки від 31.08.2015. Тобто позов до поручителя був пред'явлений через 2 роки та 10 місяців від дати укладання договору поруки.
На думку скаржника вимога суду першої інстанції про долучення до матеріалів справи оригіналів простого векселя серії АА № 2820421 та простого процентного векселя № 80350589213666, на яких ґрунтуються вимоги ОСОБА_1 , є невмотивованою та протиправною. ОСОБА_1 надавав суду першої інстанції для огляду у судовому засіданні оригінал простого векселя серії АА № 2820421, який судом оглянуто та повернуто заявникові. Більше того, Московським районним судом м. Харкова у справі № 643/12589/17 була перевірена дійсність простого процентного векселя № 80350589213666 і це рішення набрало законної сили. Дійсність цих векселів боржником не оскаржується.
Також скаржник зауважив, що підставою для виникнення зобов'язань ОСОБА_3 став не вексель, а виконавчий напис нотаріуса, а тому належними та допустимими доказами у справі на підтвердження грошових вимог до боржника у даному випадку є копія виконавчого напису та інформація про стан виконавчого провадження, які були подані разом із заявою кредитора. У правовідносинах між ОСОБА_1 та боржником - ОСОБА_3 по жодному з векселів ОСОБА_3 не є прямим боржником. Боргові зобов'язання виникли на підставі виконавчого напису нотаріуса, переданого на примусове виконання до державної виконавчої служби, яка відкрила виконавче провадження, та на підставі суду про заміну боржника у іншому виконавчому провадженні.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 1419 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Барбашової С.В., судді Істоміної О.А., судді Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1775/19 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 1419 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19. Запропоновано іншим учасникам справи у строк до 26.05.2021 (включно) подати до суду відзиви на апеляційну скаргу. Розгляд скарги призначено на 01.06.2021 о 12:00 год.
У встановлений судом строк відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
У судовому засіданні 01.06.2021 оголошено перерву до 22.06.2021 о 10:30 год.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 922/1775/19 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Попков Д.О.
Відповідно до пункту 14 статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
22.06.2021 АТ «Універсал Банк» надало письмові пояснення (вх. № 7100), в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 залишити без змін, з тих підстав, що місцевий господарський суд належно з'ясував всі обставини справи щодо дійсності та обґрунтованості спірних кредиторських вимог та дійшов цілком правильного висновку про відмову у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника, як таких, що заявлені без підтвердження належними та допустимими доказами.
В судове засідання 22.06.2021 з'явилися заявник апеляційної скарги - ОСОБА_1 та представник АТ «Універсал Банк» - адвокат Ус М.В., які надали усні пояснення в обґрунтування своїх правових позицій у справі.
У судовому засіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 20.07.2021 об 11:30 год. ОСОБА_1 зобов'язано надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали всіх документів, копії яких надавалися ним суду першої інстанції в підтвердження заяви з вимогами до боржника (вх.24414 від 20.10.2020).
25.06.2021 до суду від боржника - ФОП Корнач О.І. надійшла нотаріально посвідчена Заява з процесуальних питань про визнання обґрунтованою апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі 922/1775/19 за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 до боржника (вх. № 7324), де ФОП Корнач О.І. підтвердила, що вона дійсно визнає грошові вимоги ОСОБА_1 і з власної волі підписала договір поручительства від 31.08.2015, за яким прийняла на себе зобов'язання із забезпечення повернення позичених ОСОБА_2 грошей та нарахованих сум; дійсно власним підписом авалювала вексель АА № 2820421, по якому на підставі протесту у неплатежі видано виконавчий напис та відкрито виконавче провадження №57221426; дійсно з її власної волі Дзержинський районний суд м. Харкова замінив боржника у виконавчому провадженні №54675556 з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі 922/1775/19 визнається боржником обґрунтованою в повному обсязі.
20.07.2021 ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду надав оригінали наступних документів: договір поручительства від 31.08.2015; тлумачення від 23.04.2021 п. 6.3. договору поручительства від 31.08.2015; рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.06.2016 про стягнення з ОСОБА_2 основного боргу; договір про переведення боргу від 20.04.2018; ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова про заміну сторони виконавчого провадження; постанову про прийняття виконавчого провадження ВП№54675556; опротестований вексель серія АА 2820421 на суму 6200000,00 грн. (зобов'язані особи векселедавець Приватна фірма «Левада-7, індосант Баранов Дмитро Миколайович, аваліст ОСОБА_5 , аваліст ОСОБА_3 ); постанову про прийняття виконавчого провадження ВП№57221426. Поряд із цим заявник апеляційної скарги у зв'язку з наданням суду оригіналу векселю серія АА 2820421 на суму 6200000,00 грн., відповідно до приписів ст. 68 Уніфікованого закону, задля забезпечення права на регрес кожної особи, яка здійснить оплату по указаному векселю, просить видати йому копію векселя, із зазначенням особи у якої знаходиться його оригінал, а оригінали документів, у яких немає необхідності зберігати в матеріалах справи, просить повернути, знявши їх копії.
Уповноважений представник кредитора АТ «Універсал Банк» - адвокат Ус М.В. звернулась до суду із клопотанням (вх. № 8244 від 20.07.2021), в якому просить, зокрема, не залучати до матеріалів справи оригінали векселів, а у випадку їх залучення - призначити у справі почеркознавчу експертизу підпису аваліста ОСОБА_3 на оригіналі простого векселя серії АА № 2820421, про що надала окреме клопотання (вх. № 2245 від 20.07.2021).
Згідно приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає дану справу за наявними у ній належними, допустимими, достовірними доказами.
Колегія суддів зазначає, що наданий ОСОБА_1 оригінал простого векселя серії АА № 2820421 оглянутий судом, але не може бути залучений до справи в якості доказу на стадії апеляційного розгляду в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки ОСОБА_1 не довів неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Тому оригінал вказаного векселя серії АА № 2820421 суд апеляційної інстанції повертає скаржнику у судовому засіданні 20.07.2021 під розписку. Всі інші оригінали документів оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 20.07.2021, необхідності їх залучення до матеріалів справи немає, тому ці документи суд також повертає скаржнику під розписку.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників заявника апеляційної скарги, кредитора (АТ «Універсал Банк»), боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ФОП Корнач О.І., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2020, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ФОП Корнач О.І.; призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шубу В.І.; призначено попереднє засідання суду у справі на 26.11.2020.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
02.10.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
20.10.2020, тобто у строки визначені частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду звернувся ОСОБА_1 із заявою з грошовими вимогами до боржника (вх. № 24414 від 20.10.2020).
Заявлені до боржника вимоги ОСОБА_1 обґрунтував, зокрема, договором поруки від 31.08.2015, укладеним між ним та боржником в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 02.10.2007; договором про відступлення прав вимоги від 06.12.2018; виконавчим написом нотаріуса №1-569, виданим на підставі авалювання ОСОБА_3 простого векселю серія АА №2820421, переданого на виконавче провадження, та договором про переведення боргу від 20.04.2018.
На підставі наявних у справі матеріалів судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400000 доларів США, які останній зобов'язався повернути у строк до 01.02.2015 (т. 11 а.с. 7).
02.10.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору позики грошей від 02.10.2007, якою передбачили сплату процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у разі несплати основного боргу в строки, передбачені договором (т. 11 а.с. 9).
31.08.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання договору позики від 02.10.2007, в тому числі повернення грошей (т. 11 а.с. 5-6).
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14.06.2016 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватної фірми «Левада-7» (поручителя) позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.10.2007 в розмірі 10064000 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6890 грн.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмір 10400000 грн з приватної фірми «Левада-7» відмовлено (т. 11 а.с. 10-12).
Розглянувши майнові вимоги ОСОБА_1 , що виникли із договору поруки від 31.08.2015, суд першої інстанції визначився про припинення поруки ОСОБА_3 на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання кредиторських вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю підтримує вказаний висновок і вважає, що доводи апеляційної скарги його не спростовують, зважаючи на таке.
Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша).
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики грошей від 02.10.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 31.08.2015 було укладено договір поруки, відповідно до пункту 2.1. якого поручитель зобов'язався у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань позичальником за договором позики нести майнову відповідальність перед кредитором солідарно з позичальником в сумі, рівній сумі грошових зобов'язань, а саме щодо повернення 400000 доларів США, а також неустойки (пені, штрафу), відсотків та інфляційних сум. Згідно пункту 2.2. Договору поруки строк виконання грошових зобов'язань, що слідують із Основного договору, передбачений основним договором, з можливістю його продовження внесенням змін в Основний договір.
Строк виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 згідно договору позики від 02.10.2007 настав 01.02.2015.
За рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова (справа № 646/5454/16-ц; провадження № 2/646/1236/2016) від 14.06.2016 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за договором позики від 02.10.2007 в розмірі 10064000,00 гривень.
Жодних пояснень та доказів щодо виконання зазначеного вище рішення суду ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанції не надав.
Частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 не надав до матеріалів справи доказів того, що він звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 , як до поручителя за договором поруки від 31.08.2015, протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що ОСОБА_1 пропустив встановлений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк, у зв'язку із чим поруку ОСОБА_3 перед кредитором ОСОБА_1 слід вважати припиненою.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.11.2018 у справі № 646/6461/17, де на його думку встановлена обставина звернення ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 щодо стягнення грошових коштів за договором поруки від 31.08.2015 в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, судом апеляційної інстанції відхиляються, адже в абз. 7 мотивувальної частини вказаного судового рішення у справі № 646/6461/17 зазначено, що в підтвердження позовних вимог до ОСОБА_3 ОСОБА_1 був наданий, зокрема, договір поруки від 31.08.2018, в той час як заява ОСОБА_1 щодо частини вимог до боржника - ОСОБА_3 у цій справі № 922/1775/19 ґрунтується на договорі поруки саме від 31.08.2015. Жодних пояснень з приводу розбіжностей в датах договорів поруки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено.
Додане до апеляційної скарги ОСОБА_1 тлумачення пункту 6.3. Договору поруки від 31.08.2015, яке датоване 23.04.2021, щодо строку виконання зобов'язань по Основному договору (строку поруки) - до повного погашення заборгованості, не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки цей доказ не надавався до місцевого господарського суду, не надсилався іншим учасникам справи, а домовленість щодо тлумачення п. 6.3. Договору поруки від 31.08.2018 виникла вже після постановлення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.
Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Отже, за наявності законних підстав вважати поруку ОСОБА_3 припиненою, ураховуючи основну ціль процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів, доводи заявника апеляційної скарги та заява ФОП Корнач О.І. про визнання боржником вимог кредитора ОСОБА_1 за договором поруки від 31.08.2015, як безумовної підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у повному обсязі, відхиляються судом апеляційної інстанції.
За встановлених обставин є вірними висновки суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за договором поруки від 31.08.2015 мають бути відхилені.
Що стосується вимог ОСОБА_1 , які заявлені на підставі договору про відступлення права вимоги від 06.12.2018, судом першої інстанції встановлено, що:
-05.10.2007 між ОСОБА_2 та ФОП Корнач О.І. було укладено договір позики, згідно з яким боржник взяла в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 350000 доларів США і зобов'язалася повернути їх у строк до 28.01.2015 в м.Харкові в сумі 350000 доларів США або в національній валюті по курсу на момент повернення (т. 11 а.с. 15). На момент укладення цього Договору гроші в сумі 350000,00 доларів США передані ОСОБА_3 у повному обсязі згідно розписки (пункт 2 Договору);
-на підтвердження отримання грошових коштів від ОСОБА_2 в сумі 350000 доларів США ОСОБА_3 видала письмову розписку від 05.10.2007 (т. 11 а.с. 16);
-до заяви з вимогами до боржника ОСОБА_1 надав договір про відступлення права вимоги від 06.12.2018, за яким кредитор - ОСОБА_2 відступає, а правонаступник - ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги з боржника - ФОП Корнач О.І. грошового боргу, який виник із зобов'язань боржника перед кредитором по договору позики грошей від 05.10.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, ураховуючи ту обставину, що частина грошових вимог іншого кредитора у справі - ОСОБА_2 також була обґрунтована вищезазначеним договором позики, і ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2021, прийнятої за наслідком розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника (вх.№25010 від 27.10.2020), визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника (які виникли на підставі договору позики від 05.10.2007 та були визнані заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 у справі № 644/1597/19 у сумі 350000 доларів США) в розмірі 9917320,00 грн (за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання ОСОБА_2 заяви з грошовими вимогами до боржника), дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог за договором позики від 05.10.2007 за ОСОБА_1 , оскільки грошові вимоги за вказаним договором вже визнані за ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції в цій частині ОСОБА_1 не оскаржується, тому апеляційним господарським судом в цій частині не переглядається.
Що стосується заявлених ОСОБА_1 грошових вимог до боржника на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.09.2018, зареєстрованого в реєстрі за №1-569, та договору про переведення боргу від 20.04.2018, судом першої інстанції встановлено таке.
13.09.2018 державним нотаріусом Одинадцятої харківської державної нотаріальної контори Зімніцькою В.П. на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненого ОСОБА_6 , державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, 22.08.2018 за реєстровим № 1-931, видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1-569, про стягнення з боржника - ОСОБА_3 , що є авалістом простого векселя серія АА №2820421, зі строком за яким проводиться стягнення «за пред'явленням», на користь стягувача - ОСОБА_1 , який є векселедержателем зазначеного векселя, суми, що підлягає стягненню - суми основного боргу за простим векселем серія АА №2820421 у розмірі 6200000,00 грн. (т. 11 а.с. 17).
14.09.2018 державним виконавцем Броварського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області Марченко Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57221426 на підставі виконавчого напису № 1-569 від 13.09.2018 (т. 11 а.с. 18-19).
08.09.2017 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В. на підставі протесту векселя про неоплату, вчиненого ОСОБА_7 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області 07.09.2017 за реєстрованим №2-912, вчинено виконавчий напис про стягнення з боржника - фізичної особи ОСОБА_5 , що є авалістом простого процентного векселя №80350589213666, зі строком за яким проводиться стягнення з 01.01.2005 по 31.08.2017, на користь стягувача - ОСОБА_1 , який є векселедержателем зазначеного векселя, суми основного боргу за простим процентним векселем 80350589213666 у розмірі 1500000,00 грн та суми процентів за простим процентним векселем 80350589213666 у розмірі 4751250,00 грн, загальна сума, що підлягає стягненню, складає 6251250,00 грн (т. 11 а.с. 20).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2018 у справі №638/14808/18 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису - задоволено. Замінено боржника ОСОБА_5 на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 54675556 Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області за виконавчим написом 2-916, виданим 08.09.2017 державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори Богуновою Н.В. про стягнення на користь ОСОБА_1 суми основного боргу за простим процентним векселем 80350589213666 у розмірі 1500000,00 грн, суми процентів за простим процентним векселем 80350589213666 у розмірі 4751250,00 грн, усього 6251250,00 грн (т. 11 а.с. 26-27)
Зі змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2018 у справі №638/14808/18 убачається, що згідно з договором про переведення боргу від 20.04.2018 за згодою кредитора ОСОБА_1 , який є стягувачем у виконавчому провадженні, боржник ОСОБА_5 , перевів свій борг на нового боржника ОСОБА_3 .
Згідно наданої ОСОБА_1 інформації про виконавче провадження № 54675556, боржником за ним на підставі виконавчого напису від 08.09.2017 №2-916 значиться ОСОБА_3 (т. 11 а.с. 21-25).
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не надано для залучення до матеріалів справи та зберігання в матеріалах справи відповідно до вимог частини другої статті 92 Господарського процесуального кодексу України оригіналів простих векселів, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про відхилення вимог ОСОБА_1 у зазначеній частині.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про порушення судом першої інстанції приписів ч. 2, ч. 6 ст. 91 та ч. 1 ст. 77 ГПК України, оскільки в ході розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника він надавав до суду копії векселів, а для огляду представив ще й оригінал одного з векселів, а саме векселя серії АА № 2820421.
Однак вказані доводи є безпідставними і не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, зважаючи на те, що належними та допустимими доказами заявлених кредитором - векселедержателем вимог у справу про банкрутство боржника - ФОП Корнач О.І. є оригінал простого векселя серії АА № 2820421 та оригінал простого процентного векселя № 80350589213666, які ОСОБА_1 в процесі розгляду його заяви з вимогами до боржника не надавав.
Приписами статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Відповідно до Закону України від 06.07.1999 № 826-ХІV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.
Згідно з статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).
Згідно статті 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: 1. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3. зазначення строку платежу; 4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Статтею 76 Уніфікованого закону передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
Згідно з частиною першою статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33-37).
Так, за змістом частини першої статті 33, частини першої статті 34 та частини першої статті 35 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.
Отже, простий вексель, емітований боржником-векселедавцем без зазначення конкретного строку платежу за векселем, є таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; у разі опротестування приватним нотаріусом простого векселя у неплатежі боржником строк платежу за векселем визначається датою протесту.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
За змістом частин першої-третьої статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Згідно статті 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту).
Зобов'язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні».
При розгляді справ, пов'язаних з обігом простих векселів, судам належить досліджувати у судовому засіданні оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов'язковість реквізитів; встановлення ж судами обставин ненадання кредитором оригіналу векселя, як доказу заборгованості боржника перед кредитором, є підставою для відмови у визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 01.08.2019 у справі № 914/2441/15 та від 26.04.2018 у справі № 904/5299/17.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що згідно усталеної судової практики з розгляду вимог кредиторів, які ґрунтуються на зобов'язаннях боржника сплатити певну суму грошових коштів на підставі простого векселя, як боргового цінного паперу, обов'язком кредитора, який звертається з кредиторськими вимогами до боржника, є надання господарському суду оригіналу простого векселя, який в силу приписів статей 73, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України є допустимим доказом дійсності грошових вимог кредитора - векселедержателя, і такий цінний папір в оригіналі залучається судом до матеріалів справи та зберігається в матеріалах справи відповідно до вимог частини першої статті 92 вказаного Кодексу, оскільки вексель є об'єктом цивільного обороту та може бути в подальшому відчужений векселедержателем на користь третіх осіб шляхом вчинення індосаментів.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2020, зокрема, було зобов'язано ОСОБА_1 до дати проведення судового засідання надати суду оригінал простого векселя серії АА № 2820421 та оригінал простого процентного векселя № 80350589213666 (т. 11 а.с. 37-38).
Крім того, ухвалами суду від 07.12.2020 та 11.02.2021 було повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати суду оригінал простого векселя серії АА №2820421 та оригінал простого процентного векселя № 80350589213666 (т. 11 а.с. 41-42, 68-69).
Утім, до матеріалів справи оригінали простого векселя серії АА №2820421 та простого процентного векселя № 80350589213666 ОСОБА_1 надані не були, крім того ОСОБА_1 у судових засіданнях неодноразово висловлювалася позиція щодо небажання надавати для долучення до матеріалів справи оригіналів зазначених векселів.
Таким чином ОСОБА_1 не надавав до суду першої інстанції оригінали вказаних векселів в якості належних доказів заборгованості боржника.
Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Звідси є вірними висновки місцевого господарського суду про відмову у визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі.
Посилання скаржника на те, що у правовідносинах між кредитором ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_3 по жодному з векселів ОСОБА_3 не є прямим боржником, і в основу вимог ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_3 покладено не сам вексель, а виконавчий напис нотаріуса та ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження, судом апеляційної інстанції також відхиляються, позаяк не змінюють правову природу виникнення грошових вимог кредитора - векселедержателя, в підтвердження дійсності яких, допустимими доказами у справі в силу приписів статей 73, 77, 91 ГПК України є саме необхідність надання оригіналу простого векселя серії АА №2820421 та оригіналу простого процентного векселя № 80350589213666.
При цьому, сам по собі огляд судом першої інстанції оригіналу простого векселя серії АА №2820421 та підтвердження дійсності простого процентного векселя № 80350589213666 в судовому порядку, на чому наполягає ОСОБА_1 , не є достатніми підставами для розгляду його кредиторських вимог, які ґрунтуються на зобов'язаннях боржника сплатити певну суму грошових коштів на підставі простих векселів, оскільки вексель є об'єктом цивільного обороту та в подальшому може бути відчужений. Не залучення векселів до матеріалів справи є прямим порушенням приписів ГПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту обох векселів, на які посилається ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_3 виступає у вексельному зобов'язанні лише авалістом. Жодних доказів того, що це зобов'язання не припинилося шляхом виконання вексельного зобов'язання векселедавцем (ПФ «Левада-7») ОСОБА_1 не надав.
Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому вказана скарга задоволенню не підлягає.
Правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку наявних у справі матеріалів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 задоволенню не підлягає, а зазначене судове рішення залишається без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної інстанції та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 у справі № 922/1775/19 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника - ОСОБА_1 , м. Харків.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22.07.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя Д.О. Попков