Номер провадження 22-ц/821/1264/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/899/21Гудзенко В. Л.
Категорія: 311000000Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
22 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Уманська міська лікарня» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до комунального некомерційного підприємства «Уманська міська лікарня» (далі - КНП «Уманська міська лікарня», лікарня), посилаючись на порушення її трудових прав при звільненні, що пов'язує ненарахуванням та невиплатою їй заробітної плати за надурочні години та невідпрацьований час не з вини працівника.
Обґрунтовано позов такими підставами.
Позивачка з 11.12.2018 до 14.04.2020 перебувала у трудових відносинах з КНП «Уманська міська лікарня», де працювала на посаді молодшої медичної палатної сестри.
В лютому 2020 року відповідач не нарахував та не виплатив їй заробітну плату за надурочні години в обліковому періоді, а в березні 2020 року - за допущене роботодавцем заниження кількості відпрацьованих робочих змін за графіком роботи.
При звільненні 14.04.2020 їй не виплачено за надурочні та невідпрацьовані з вини роботодавця робочі години.
Відповідач порушив вимоги трудового законодавства, адже згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Порядок застосування підсумованого обліку робочого часу передбачено у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.04.2006 № 138.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період дорівнює різниці між фактично відпрацьованим часом (визначається за табелем) і розрахунковою нормою тривалості робочого часу за обліковий період. При підрахунку надурочних годин використовують розрахункову норму робочого часу, яка дорівнює календарній нормі робочого часу, зменшеній на час, невідпрацьований працівником в обліковому періоді з поважних причин.
Зазначає, що за табелем лютого 2020 року нею було відпрацьовано 135 годин, у розрахунковому періоді є час, невідпрацьований з поважних причин, а саме у зв?язку з перебуванням на лікарняному 28 лютого та 29 лютого 2020 року.
Посилаючись на викладене, з наведенням відповідних розрахунків, позивачка вважає, що до стягнення з відповідача підлягають кошти в розмірі 507 грн. 22 коп., з яких: 69, 86 грн. - заробітна плата за надурочні годити та 437,36 грн. - заробітна плата за невідпрацьований час не з вини працівника.
Також, посилається на те, що згідно з листом МСПУ від 21.02.2017 №242/0/102-17/282 у випадку застосування підсумованого обліку робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності мають бути побудовані таким чином, щоб робочий час, який зобов'язані відпрацювати працівники за обліковий період, встановлений в колективному договорі, відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період. Якщо працівника прийнято на ставку, а це повний робочий час, роботодавець мусить забезпечити роботою на ставку, як це передбачено трудовим договором: організувати роботу так, щоб працівник повністю відпрацював норму робочого часу за обліковий період.
Відповідно до положень листів МСПУ від 09.12.2014 № 922/13/155-14 та від 18.08.2017 № 1537/0/102-17, нормою тривалості робочого часу в обліковому періоді для працівників є норма, яка встановлена їм графіками змінності. Тому, якщо працівникові встановлена місячна тарифна ставка (оклад) і він повністю відпрацював усі дні за графіком роботи (змінності) в місяці, за який здійснюється розрахунок зарплати, то йому нараховують тарифну ставку (оклад) у повній сумі. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати.
Мотивуючи позов такими аргументами, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь 69,86 грн. як заробітну плату за надурочні години та 437,36 грн. як заробітну плату за невідпрацьований час не з вини працівника.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю його вимог.
Зокрема, суд вказав, що відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження проведення з позивачкою своєчасного та повного розрахунку при звільненні. Суд взяв до уваги акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК/455/АВ, з якого додатково встановив, що під час нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2020 року було враховано її роботу в надурочні часи та враховано невідпрацьований робочий час в березні 2020 року. Крім того, за результатами інспекційного відвідування порушень трудових прав позивачки не було встановлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, позивачка оскаржила рішення в апеляційному порядку.
Апелянтка зазначає, що суд не вірно трактував вимоги законодавства щодо розрахунку підсумкового обліку робочого часу, у зв'язку з чим неправильно оцінив дії відповідача щодо порушень правил, передбачених Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумкового обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.04.2006 №138.
При нормі робочого часу 133 години позивачка відпрацювала 135 годин, тому 2 години є надурочними, які залишились неоплаченими при звільненні.
Посилання суду на акт інспекційного відвідування від 30.12.2020 апелянтка вважає неправильним, оскільки інспектор праці не перевіряв законність оплати за надурочні години та розрахунок розміру заробітної плати за невідпрацьований час.
Посилаючись на те, що суд не врахував усі нормативно-правові акти, які наводила позивачка, а тому ухвалив незаконне рішення, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення про відмову у позові - без змін.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
З матеріалів справи встановлено такі фактичні обставини.
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_2 11.12.2018 її було прийнято на посаду сестри медичної молодшої інфекційного відділення по переводу в КНП «Уманська міська лікарня», звільнено з посади - 14.04.2020 (за згодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 8).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, оплати праці. Відповідно до зазначеного, режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку встановлюються роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством та Галузевою угодою.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат; разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.
Відповідно до п.п. 20, 24 Правил внутрішнього трудового розпорядку КНП «Уманська міська лікарня», затверджених постановою зборів представників трудового колективу КНП «Уманська міська лікарня» (протокол № 1 від 24.04.2019):
- час початку, закінчення роботи і перерви для відпочинку та харчування для стаціонару встановлюється згідно графіку, цілодобовий;
- графіки змінності доводяться до працівника, як правило, не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію;
- відповідно до ст. 61 КЗпП України в закладах охорони здоров'я на роботах, пов'язаних з наданням медичної допомоги населенню, застосовується щомісячний облік робочого часу;
- робота в надурочний час, як правило, не допускається (крім виняткових випадків за погодженням профспілковим органом).
Крім того, відповідачем визнається, що у КНП «Уманська міська лікарня» діє підсумований щомісячний облік робочого часу та для медичних працівників інфекційного відділення немає розподілу на шести- чи п'ятиденний робочий тиждень, вони працюють за графіком чергувань.
Згідно зі статтею 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину.
У порядку, встановленому у колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п'ятиденного робочого тижня. Враховуючи те, що при п'ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями у суботу та неділю.
Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
У листі Мінсоцполітики від 05.07.2012 № 229/13/116-12 надано роз'яснення, що в такому випадку нормальна тривалість робочого часу визначається шляхом віднімання від норми тривалості робочого часу, розрахованої за графіком шестиденного (п'ятиденного) робочого тижня, в обліковому періоді часу, упродовж якого працівник перебував у відпустці, на лікарняному і т. д.
Пунктами 1.3, 5 Наказу Міністерства охорони здоров'я № 319 від 25.05.2006 Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я передбачено, що: норма робочого часу 40 годин на тиждень встановлена для молодших медичних сестер, молодших медичних сестер з догляду за хворими, сестер-господарок (за винятком тих, хто працює із шкідливими умовами праці); для працівників, які працюють у закладах (структурних підрозділах) і на посадах у шкідливих умовах праці, установлюється скорочена тривалість робочого тижня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня".
В розділі 32 «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163, включено, зокрема, інфекційні, туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально-профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети, з нормою праці 36 годин на тиждень, яка стосується у тому числі таких працівників закладів охорони здоров'я як молодша медична сестра (сестра-прибиральниця, санітарка-буфетниця, сестра-господиня, нянька, прибиральниця виробничих приміщень, тощо).
Згідно з графіком чергувань по інфекційному стаціонару лікарні на лютий місяць 2020 року ОСОБА_1 повинна була відпрацювати 16 робочих днів (3, 4, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 24, 27, 28 лютого 2020 року) з 8 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., включаючи обідню перерву 30 хв., що становить 144 години = 9 год.*16 роб. днів (а.с. 34).
Відповідно до табелю за лютий 2020 року та скоригованого табелю в березні 2020 року за лютий 2020 року (у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 по причині тимчасової непрацездатності) ОСОБА_1 відпрацювала 15 робочих днів (3, 4, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 24, 27 лютого 2020 року), що становить - 135 годин = 9 год.* 15 роб. днів.
З урахуванням місячної норми 36 годин на тиждень для молодшої медичної сестри інфекційного відділення, позивач ОСОБА_1 повинна була відпрацювати не більше 144 годин = 36 год.*4 тижні, а у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю робочий час склав 135 годин, тобто в межах законодавчо встановленої норми 36 годин на тиждень.
Таким чином, розрахунки позивачки щодо кількості надурочних годин за лютий 2020 року, які на її думку становлять 2 години, не відповідають графіку чергувань.
У графіку чергувань по інфекційному стаціонару лікарні на березень місяць 2020 року у зв'язку з відсутністю по причині тимчасової непрацездатності немає запису про чергування ОСОБА_1 (а.с. 35).
Відповідно до табеля за березень 2020 року та скоригованого табеля в квітні 2020 року за березень 2020 року (у зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_1 після тимчасової непрацездатності з 28.02.20202 по 23.03.2020) ОСОБА_1 відпрацювала 3 робочих дня (26, 27, 30 березня 2020 року), що становить 27 годин = 9 год.*3 роб. дні.
З урахуванням місячної норми 36 годин на тиждень для молодшої медичної сестри інфекційного відділення позивач ОСОБА_1 повинна була відпрацювати в березні 2020 року не більше 144 годин = 36 год.*4 тижні.
Таким чином, законодавчі обмеження по кількості годин робочого часу при шкідливих умовах праці, встановленої для молодшої медичної сестри, встановлено на рівні 144 години. Тому розрахунок позивачкою норми кількості годин в розмірі 151,20 годин на місяць березень 2020 року не відповідає встановленим законом граничним межам.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю відпрацьований робочий час ОСОБА_1 в березні 2020 року склав 27 годин, тобто в межах встановленого законом обмеження за кількістю робочих годин.
Відтак, суд відхиляє доводи позивачки про те, що вона з вини роботодавця в березні 2020 року не відпрацювала 14 годин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивачки на те, що робочі дні як молодшої медичної сестри обраховуються відповідно до графіка чергувань, а оплата праці відбувається за фактично відпрацьовані робочі години відповідно до табеля обліку використаного робочого часу, про що правильно вказує відповідач. А з наявних в матеріалах справи доказів не встановлено, що в березні 2020 року позивачка, з урахуванням підтвердженого періоду непрацездатності ОСОБА_1 , з вини відповідача не відпрацювала 14 годин.
Відповідно до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК/455/АВ від 30.12.2020, інспектором праці Слиньком А.М. було проведено інспекційне відвідування КНП «Уманська міська лікарня» з метою перевірки дотримання діючих норм трудового законодавства.
З Акту вбачається, що ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної молодшої палатної інфекційного відділення з 11.12.2018 в порядку переводу з Уманської міської лікарні №3 (наказ від 10.12.2018 № 338-к), звільнена 14.04.2020 на підставі поданої заяви (наказ від 01.04.2020 № 113-к). Трудову книжку видано в день звільнення 14.04.2020, розрахункові виплачено 13.04.2020 (платіжне доручення від 13.04.2020 № 336).
Відповідно до вказаного Акту за лютий та березень 2020 року ОСОБА_1 проводилося нарахування оплати праці згідно штатного розпису, а також, доплати до заробітної плати згідно чинного законодавства, в тому числі доплата в розмірі 10% посадового окладу за розширення зони обов?язків. Як підсумок проведеної перевірки, з наданого Акту не вбачається будь-яких порушень трудового законодавства, в тому числі стосовно ОСОБА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що при звільненні з КНП «Уманська міська лікарня» 14.04.2020, їй не було проведено виплати за надурочні та невідпрацьовані з вини роботодавця робочі години, при цьому, відповідачем були порушені вимоги трудового законодавства, адже згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; порядок застосування підсумованого обліку робочого часу передбачено у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.04.2006 № 138.
При цьому, позивачкою не надано жодного належного доказу порушення її прав.
Відповідачем надано суду ряд документів, в тому числі Статут КНП «Уманська міська лікарня» Уманської міської ради (нова редакція); Правила внутрішнього трудового розпорядку КНП «Уманська міська лікарня» Уманської міської ради; Графік чергувань за лютий та березень 2020 року; Табель обліку використаного робочого часу за лютий, березень 2020 року та Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК/455/АВ, з яких вбачається, що під час нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2020 року було враховано її роботу в надурочні часи та враховано невідпрацьований робочий час в березні 2020 року.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні ОСОБА_1 з КНП «Уманська міська лікарня», розрахунок з нею був проведений у визначений законодавством термін, тобто 13.04.2020, а трудову книжку їй видано в день звільнення 14.04.2020, що відображено в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК/455/АВ від 30.12.2020, інспектором праці Слиньком А.М.
Відповідно до вказаного Акту за лютий та березень 2020 року ОСОБА_1 проводилося нарахування оплати праці відповідно до штатного розпису, а також, доплати до заробітної плати згідно чинного законодавства, в тому числі доплата в розмірі 10% посадового окладу за розширення зони обов?язків. У вказаному Акті не зафіксовано виявлених порушень, зокрема і стосовно ОСОБА_1 , за зверненням якої і була проведена перевірка.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що інспекцією не перевірялись питання щодо оплати за надурочні години та за невідпрацьовані з вини роботодавця години, а тому акт від 30.12.2020 не має доказової сили, колегія суддів відхиляє, оскільки за наслідком апеляційного перегляду встановлено, що позивачка не має відпрацьованих надурочних неоплачених годин. Так як інспекцією праці досліджувались загальні питання щодо оплати праці, апеляційний суд не вбачає підстав не враховувати акт, складений за результатами такого дослідження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вимог позивачки про порушення її трудових прав, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків при звільненні з ОСОБА_1 .
Тому районний суд правильно відмовив у стягненні 69,86 грн. як заробітну плату за надурочні годити та 437,36 грн. як заробітну плату за невідпрацьований час не з вини працівника, оскільки підстав для такого нарахування не встановлено.
Аргументи апеляційної скарги такі висновки не спростовують, тому суд відмовляє у її задоволенні. Судові витрати у зв'язку зі звільненням апелянтки від обов'язку їх сплати залишаються за державою.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді