20 липня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/300/21
Провадження № 22-ц/4815/693/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Першко О. О., постановлене в м. Рівне о 12 годині 59 хвилини, повний текст рішення складено 23 лютого 2021 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 2011 року по листопад 2020 року. Від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі по 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач ухиляється від належного виконання рішення суду, з січня 2020 року по січень 2021 року аліменти в повному обсязі не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на січень 2021 року склав 24 097 грн. 16 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 191791 від 15 грудня 2020 року, здійсненого державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Луговою Л.. Загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2020 року по січень 2021 року становить 24 097 грн. 16 коп., і саме цю суму просить стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2021 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у період з 08 січня 2020 року по 01 січня 2021 року в розмірі 24 097 грн. 16 коп.. Судові витрати компенсовано за рахунок держави
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом одержувача аліментів у разі виникненні заборгованості з їх сплати з вини особи, яка зобов'язана ці аліменти сплачувати за рішенням суду, на отримання неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості, та обґрунтоване належними і достовірними доказами на підтвердження того, що відповідачем як платником аліментів на користь позивачки такий обов'язок дотриманий не був.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконними, необґрунтованими, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування фактичних обставин справи, та недоведеності обставин, якими воно обґрунтоване, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі покликається на положення ч. 1 ст. 182 СК України, яка передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. Пояснює, що у нього проблеми зі здоров'ям, скрутний матеріальний стан, оскільки він є інвалідом ІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, отримує пенсію в розмірі 1769,00 грн у місяць, яка є нижчою за прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, і якої не вистачає йому навіть для власного забезпечення, позбавлений за цих обставин працевлаштуватися та отримувати більший дохід. Додає, що разом з цим по мірі можливості за допомогою своїх батьків купує дітям необхідні для нормального розвитку речі, продукти, ліки. Вказує, що підставою для відповідальності платника аліментів у вигляді неустойки (пені) є наявність його вини у порушенні свого обов'язку та доводить, що його вина у несплаті аліментів на утримання дітей на користь позивачки відсутня, а така несплата зумовлена складними життєвими обставинами (важким матеріальними становищем та інвалідністю). З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга е підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2020 року винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 січня 2020 року і до досягнення повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язується сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 191791 від 15 грудня 2020 року, виданого державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Луговою Лілілєю вбачається, що за період з 08 січня 2020 року по листопад 2020 року наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 24 097 грн. 16 коп.
Даний розрахунок складено державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і він сторонами не оспорюється.
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем не сплачувались, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
Виходячи з того, що аліменти є періодичним платежем, який повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такий порядок вирішення питання про стягнення пені використаний у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути неустойку за період з 08 січня 2020 року по 01 січня 2021 року включно та даний період включено в розрахунок заборгованості, наданий державним виконавцем. Згідно розрахунку пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей за вказаний період склала 24 097 грн. 16 коп..
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в та отримує допомогу особам з інвалідністю загального захворювання другої групи з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому № 397 від 21 грудня 2020 року.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому № 54 від 02 лютого 2021 року ОСОБА_2 отримав державну соціальну допомогу як інвалід другої групи за період з серпня 2020 року по січень 2021 року в розмірі 10 386 грн. 00 коп.
Відповідно до виписки з історії хвороби № 632 ОКЦНН м. Ужгород ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 був госпіталізований з основним діагнозом: АКТГ-секретуюча аденома гіпофіза із зоровими розладами, хворобою ОСОБА_5 , компресійні паталогічні переломи тіл Th10,Th11,L1 хребців на фоні системного остеопорозу.
Як вбачається з КТ грудного відділу хребта від 04 грудня 2019 року ОСОБА_2 встановлено заключення: КТ-ознаки виражених дегенеративно-дистрофічних змін грудного відділу хребта (явища остеохондрозу, деформуючого спондильозу, спондилоартрозу), остеопорозних змін, внаслідок патологічних компресійних переломів тіл хребців Th7, Th11, Th12, L1, L2 - ІІІ ст. Стан після цементування тіл хребців - Th11, Th12, L1.
Відповідно до епікризу 7338 КНП «ЦМЛ» РМР відділення травматології і ортопедії ОСОБА_2 з 24 липня 2020 року по 03 серпня 2020 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: закритий перелом акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням, осадження м'яких тканин 5 пальця лівої кисті.
Як слідує з огляду ендокринолога від 11 серпня 2020 року КНП «ЦМЛ» РМР у ОСОБА_2 наявний діагноз: АКТГ-секретуюча аденома гіпофіза (хвороба ОСОБА_5 ), стан після оперативного втручання (03.06.19 та 05.06.19). Хронічна надниркова недостатність (вторинна), важка форма стан медичний субкомпенсації. Вторинний гіпотиреоз, середньої важкості стан медичної компенсації. Нецукровий діабет.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК від 19 серпня 2019 року № 512132 ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця, теплове та іонізуюче випромінення, значне психоемоційне навантаження в несприятливих мікрокліматичних умовах.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, слугують підставою для зменшення розміру неустойки.
У платника аліментів відсутній інший дохід, окрім державної соціальної допомоги інвалідам ІІ групи, розмір якого складає 1 712,00 гривень на місяць, тоді як стягнуті судовим наказом аліменти на двох дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку становлять 2 395,00 гривень.
Стан здоров'я платника аліментів є незадовільним, йому встановлена інвалідність ІІ групи, та, окрім цього, він потребує постійного лікування, підтримки медичними препаратами, йому протипоказані фізичні і психоемоційній навантаження, що в свою чергу, суттєво звужує його можливості для працевлаштування та отримання такого доходу, який би міг задовольнити його базові потреби та потребу його дітей в утриманні від батька.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення стягнутого оскаржуваним рішенням суду пені за прострочення сплати аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з відсутністю вини платника аліментів у їх простроченні, нарахування пені є безпідставним, апеляційним судом оцінюються критично з наступних міркувань.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові в справі № 661/905/19 від 14.12.2020 року, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
На думку апеляційного суду, обставини, встановлені у цій справі, є підставами для зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, однак не можуть буьти підставою для звільнення платника від її сплати, оскільки апелянтом не доведено належними і достатніми доказами, що ним було вжито усіх можливих заходів до виконання свого обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей, який є абсолютним.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом було правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють підстави та порядок нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, однак неповно встановлено обставини справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зменшення суми неустойки за прострочення сплати аліментів (пені) та зменшення цієї суми до 10 000,00 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ).
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2021 року змінити, зменшивши розмір неустойкиу (пеню) за прострочення сплати аліментів у період з 08 січня 2020 року по 01 січня 2021 року з 24 097 грн. 16 коп. до 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.