Справа № 761/14794/21
Провадження № 3/761/4492/2021
04 червня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
-за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 380046 від 10.04.2021 року, 10 квітня 2021 року о 02 год. 00 хв. за адресою : м. Київ, вул. Глибочицька, 13, адміністратор закладу «Гулять так Гулять» гр. ОСОБА_1 , який організував діяльність закладу, а саме: в закладі знаходились відвідувачі, чим порушив постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання, в якому гр. ОСОБА_1 вину не визнав та просив закрити справу за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що дану справу слід закрити за відсутністю в діях гр. ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Ст. 44-3 КУпАП України передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також, рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Поряд із цим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження, що місце АДРЕСА_2 є дійсно громадським.
В протоколі, який був складений на гр. ОСОБА_1 було вказано, що він порушив п.3-5 п.п.3 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 р. та протокол №29 комісії ТЕБ.
Так, п.3-5 п.п.3 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 р. було встановлено, що на території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється суб'єктам господарювання: приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності.
Крім того, не зрозуміло який саме пункт протоколу №29 постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської Міської ради було порушено гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що гр. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, за адресою, яка вказана в протоколі, він не є власником або директором закладу «Гулять так Гулять», він є найманим працівником, також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що саме на нього покладались організаційно-адміністративні повноваження по закладу, щодо дотримання карантинних норм.
Відповідальність за порушення вимог, щодо заборони роботи суб'єктів господарювання, не можуть нести працівники таких суб'єктів господарювання, відвідувачі чи інші треті особи, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії такого суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність за вказаною адресою у вказаному закладі є ТОВ «Стель». Крім того, наказом №22 від 22 травня 2020 року було встановлено, що саме директор ТОВ «Стель» є відповідальною особою за дотриманням карантинних норм та графіку роботи закладу під час карантину.
При цьому, в силу положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Згідно ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Відповідно до положень розділу II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина Основного Закону України, передбачено, що:
- кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (частина перша статті 42);
- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43)
Конституційний Суд України в рішенні від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік», а конкретніше в п. 3.2. зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3,6, 8, 19, 64 Конституції України.
Вочевидь заборона приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), що на території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, є обмеженням конституційного права на свободу підприємницької діяльності та права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає, й встановлення такої заборони підзаконним актом (постановою КМУ), прямо суперечить Конституції України.
Конституція України має найвищу юридичну силу; норми Конституції є нормами прямої дії (ст.8) й в разі суперечності норм права, застосуванню підлягають приписи Основного Закону.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В ході розгляду справи не встановлено, що в діях гр. ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а тому справу щодо нього слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст.ст. 247, 280,283,284 КУпАП суддя, -
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва
Суддя: