Провадження №2/760/1929/21
Справа №760/23132/20
13 липня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики, оформленим розпискою від 03.12.2018 року в розмірі 36613 доларів США 83 центів, що складається із суми боргу в розмірі 35000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 991550,00 грн. та 3% річних в розмірі 1613,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 45719,80 грн. та заборгованість за договором позики, оформленим розпискою від 20.09.2019 року в розмірі 51109 доларів США 59 центів, що складається із суми боргу в розмірі 50000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1416500,00 грн. та 3% річних в розмірі 1109,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 31434,68 грн., а також судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.12.2018 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики, оформлений розпискою, за умовами якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 35000,00 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути у строк до 03.04.2018 року. У вказаній розписці відповідачем ОСОБА_3 зроблено напис про те, що вона з умовами договору згодна.
20.09.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, оформлений розпискою, за умовами якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 20.01.2020 року. З вказаними умовами договору була згодна відповідач ОСОБА_3 про що зазначено в розписці.
Після спливу строку повернення коштів, грошові кошти повернуті не були.
Таким чином, в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договорами, позивач просив стягнути вказані суми.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України просив стягнути 3% річних за договором від 03.12.2018 року за період з 04.04.2019 року по 16.10.2020 року в сумі 1613,83 доларів США та за розпискою від 20.09.2019 року за період з 21.01.2020 року по 16.10.020 року в сумі 1109,59 доларів США.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
24.02.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечував частково посилаючись на те, що грошові кошти було отримано на загальну суму 50000 доларів США. Наявність двох розписок пояснюється тим, що у 2018 році ОСОБА_1 позичив грошові кошти в сумі 35000,00 доларів США, а у 2020 році ще 15000 доларів США та переписав розписку на повну отриману суму в розмірі 50000,00 доларів США.
Однак, позивач розписку від 03.12.2018 року на суму 35000 доларів США не повернув ОСОБА_1 та намагається заробити нечесним способом.
Крім того, підстав для солідарної відповідальності немає, оскільки грошові кошти отримані по розпискам були використані на розвиток бізнесу яким займався виключно відповідач ОСОБА_1 та є директором і засновником ТОВ «УКРНОВА».
Отже, грошові кошти не були використані в інтересах сім'ї, а тому вимоги про солідарне стягнення боргу є необґрунтованими.
Також зазначив, що відповідач ОСОБА_1 повертав позичені грошові кошти на картковий рахунок позивача, віддавав готівкою та перераховував на рахунок ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 15000 доларів США.
З урахуванням викладеного просив відмовити в задоволенні позову.
24.02.2021 року в судовому засіданні були задоволені клопотання представника позивача про огляд оригіналів розписок, представника відповідача про долучення відзиву до матеріалів справи.
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про допит свідка відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.
21.04.2021 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на ті ж обставини, що і відповідач ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 01.04.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про долучення доказів до справи.
Позивач в судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні 24.05.2021 року представником позивача надані пояснення в яких він позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частині 50000 доларів США.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що позивачем та відповідачем ОСОБА_3 в справі надані пояснення та заперечення, підстави, визначені законом для відкладення розгляду справи та оголошення в ній перерви відсутні, суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Вислухавши думку відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.12.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 35000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 03.04.2019 року.
Дану угоду було вчинено в інтересах сім'ї позичальника, про що ОСОБА_3 03.12.2018 року на зазначеній розписці було зазначено наступне - «З умовами угоди згодна ОСОБА_3 /підпис/ 03.12.2018».
20.09.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 20.01.2020 року. Дану угоду було вчинено в інтересах сім'ї позичальника, про що ОСОБА_3 20.09.2019 року на зазначеній розписці було зазначено наступне - «З умовами угоди згодна 20.09.2019 /підпис/».
Вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши відповідачу грошові кошти в сумі зазначені в розписках.
Однак, у встановлений договорами строк, відповідач ОСОБА_1 не повернув позивачу позичені кошти, тим самим порушивши умови надання позики, на що слід зазначити наступне
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами третьою, четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що 03.12.2018 року та 20.09.2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 були укладені договори позики, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даних договорів
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №638/18231/15-ц від 30.06.2020 року якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя (пункт 52). Таким чином, за спільними зобов'язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном (пункт 58). Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї (пункт 61). Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погоджується з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 13 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, якщо інше не передбачене такими правочинами (пункт 62).
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув у встановлений договорами строк суму позики позивачу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за розпискою від 03.12.2018 року в сумі 35000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент звернення з позовом до суду становить 991550,00 грн. та за розпискою від 20.09.2019 року в сумі 50000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент звернення з позовом до суду становить 1416500,00 грн.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до правової позиції ВСУ від 16 листопада 2016 року, висловленої у справі №6-1286цс16, відповідно до якої стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті України - гривні.
За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На момент звернення позивача до суду офіційний курс 1 долара США дорівнює 28,33 грн.
Згідно розрахунку наданого позивачем 3% річних за розпискою від 03.12.2018 року за період з 04.04.2019 року по 16.10.2020 року становить 1613,83 грн., за розпискою від 20.09.2019 року за період з 21.01.2020 року по 16.10.2020 року становить 1109,59 грн.
Вказаний розрахунок є вірним, а тому може бути взятий судом до уваги при вирішенні справи по суті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.
Що стосується посилань відповідача ОСОБА_1 про те, що він отримав грошові кошти у позику на загальну суму 50000 доларів США, а наявність двох розписок пояснюється тим, що у 2018 році ОСОБА_1 позичив грошові кошти в сумі 35000,00 доларів США, а у 2020 році ще 15000 доларів США та переписав розписку на повну отриману суму в розмірі 50000,00 доларів США, то вони не підтверджуються жодним доказом та ґрунтуються лише на поясненнях.
Стосовно наданих відповідачем довідки АТ «ПриватБанк» та виписок АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» то суд не приймає їх до уваги, оскільки в даних документах не відображено призначення платежу. Посилання відповідача про те, що ним здійснювались перекази на рахунок ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 15000,00 доларів США, а також надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) також не приймаються судом до уваги, оскільки таких домовленостей між сторонами не встановлено та розписки не містять таких умов.
Листування у месенджер також не приймається судом до уваги, оскільки не містить конкретних даних про призначення перерахованих коштів.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 10500,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 заборгованість за розпискою від 03.12.2018 року в сумі 35000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 991550,00 грн. та 3% річних в сумі 1613 доларів США 83 центи, що згідно офіційного курсу НБУ становить 45719,80 грн. та заборгованість за розпискою від 20.09.2019 року в сумі 50000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1416500,00 грн. та 3% річних в сумі 1109 доларів США 59 центів, що згідно офіційного курсу становить 31434,68 грн.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір в сумі 10510,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя