Справа № 755/6454/21
"13" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в якому просить суд поділити між позивачем та відповідачем квартиру АДРЕСА_1 , рівними частинами по Ѕ частині кожному; визнати право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі з 24 вересня 1999 року, від шлюбу мають трьох дітей.
За час шлюбу сторонами набуто майно а саме: квартира АДРЕСА_1 .
06 лютого 2020 року між сторонами шлюб розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
Позивач вважає що позовні вимоги про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованим і підлягає задоволення в повному обсязі.
19 квітня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в даній справ та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення, про причини неявки суд не повідомив, будь яких заяв суду не подавав.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
За нормою частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного та думки представника позивача судом ухвалено провести заочний розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Як убачається з матеріалів сторони перебували у шлюбі з 24 вересня 1999 року зареєстрований Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції серія свідоцтва про одруження НОМЕР_1 , від шлюбу мають трьох дітей.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2020 р. шлюб між сторонами було розірвано.
23.10.2017 р. за відповідачем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продаж.
Відповідно до п. 4 договору купівлі-продаж квартири ціна квартири складає 1 325 000,00 грн., з яких сума 575 000,00 грн. отримана продавцем до підписання договору, а сума 750 000,00 грн. після підписання договору, в безготівковому порядку, за кредитні кошти, кредит отриманий в ПАТ «Кредобанк».
Крім того, в забезпечення виконання кредитного договору, між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем було укладено договір іпотеки.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 08.08.2019 року, обтяження на квартиру було знято на підставі листа-повідомлення серія та номер: 243-34372/19 виданий 05.08.2019 р. АТ «Кредобанк».
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя та яке використане саме в інтересах сім'ї.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно зі ст.71 СК України встановлено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи що спірний об'єкт поділу майна було придбано в період шлюбу, та обтяжень на нерухомому майні немає, також беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 7 890 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 358, 364, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 65, 69, 70, 71, 163 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити .
Визнати право особистої власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 890,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2
Суддя: