Справа № 755/4685/20
"17" вересня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_1 звернулась із позовними вимогами, якими просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України заборгованість за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/55796909 у розмірі 9853,35 грн.
27 березня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26 червня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13 травня 2020 року Моторним (транспортним) страховим бюро України подано відзив на позовну заяву, мотивуючи відзив тим, що позовні вимоги не визнають в повному, оскільки 19 грудня 2019 року МТСБУ відмовило ОСОБА_1 про здійснення регламентної виплати з тих підстав, що транспортний засіб ОСОБА_2 не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто не був забезпечений та не мав на момент ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Україна»».
Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено поняття забезпеченого транспортного засобу під яким розуміється - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Копія страхового полісу АІ/55796909 наданого позивачем, не відповідає вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки містить розбіжності, як в реєстраційному номері на транспортний засіб, так і в номері кузова цього транспортного засобу, що дає підстави вважати, що застрахований інший транспортний засіб. Дані обставини не заперечує і сторона позивача. Однак, посилання позивача на лист Регіонального сервісного центру МВС України від 23 січня 2020 року про те, що транспортний засіб з номером кузова НОМЕР_1 не зареєструвався в Україні, не спростовує інформацію зазначену в самому полісі тане може бути підставою для проведення регламентної виплати.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивач та його представник в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, разом з відзивом до суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позовних вимог просять відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що 23 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АІ/5579609 за умовами договору об'єктом страхування є транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 21099» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова, шасі, рами № НОМЕР_1 .
Відповідно ч.1 до ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.
25 травня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва винесено постановою, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
За змістом вказаної постанови вбачається, що: « ОСОБА_2 24.04.2015 року о 14 год. 10 хв., в м. Києві по вул. Ак. Білецького, 5-В, керуючи автомобілем «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_2 , не вжив, всіх заходів щоб не допустити його самовільного руху, внаслідок чого він покотився назад та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 15.12 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.»
За твердженням позивача, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена ПрАТ «СК «Україна» на підставі Полісу №АС/5576909 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну ману 816,48 грн., строком дії з 24.03.2005 року по 23.03.2006 року.
Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
19.12.2019 року МТСБУ направило на адресу ОСОБА_1 відмову у відшкодуванні шкоди завданої в наслідок ДТП. Рішення про відмову регламентної виплати відповідач обґрунтовує наступним.
МТСБУ здійснює регламенті виплати, згідно з ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Єдиною визначеною Законом підставою для розгляду МТСБУ питання про відшкодування шкоди за зобов'язаннями страховика, тобто за наявності у особи, відповідальної за спричинення шкоди, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (забезпечений транспортний засіб), є недостатність коштів та майна страховика, що визначений банкрутом та/або ліквідований (пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону)
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно наданих позивачем документів відповідачу транспортний засіб «ВАЗ-2109» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону, не був забезпечений та не мав на момент ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК Україна»», у зв'язку з чим було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні регламентної виплати.
Разом з тим, позивач наполягає на тому, що МТСБУ відмовило у здійснені регламентної виплати за страховим Полісом №АС/5576909 безпідставно, оскільки у останньому допущенні помилки, а саме в номері транспортного засобу та номері кузова, так на підтвердження своїх доводів позивач зазначає, що відповідно до відповіді на адвокатській запит з Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 23 січня 2020 року № 31/27-52аз було надано інформацію стосовного даних Єдиного державного реєстру МВС, а саме станом на 23.03.2015 року транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 2109, 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , перебував на реєстраційному обліку на ім'я гр. ОСОБА_3 . Додатково було проінформовано, що із зазначеним в запиті номером кузова « НОМЕР_1 » будь-який транспортний засіб на реєстраційному обліку не перебував і не перебуває.
Також, позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 , марки «ВАЗ», модель - 2109, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_5 , рік випуску - 1988 р., номерний знак - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видано на ім'я ОСОБА_3 .
В постанові Солом'янського районного суду м. Києва № 760/8476/15-п від 25.05.2015 року транспортний засіб правопорушника зазначений автомобіль «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_2 .
Одночасно слід зазначити, що 15.06.2018 року ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва у справі № 910/842/18 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на загальну суму 22 101 683,87 грн.
07.09.2018 року постановою Господарського суду м. Києва у справі № 910/842/18 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550); припинено повноваження розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; визнано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» арбітражного керуючого Тищенко О.І.; постановлено строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважати таким, що настав з 07.09.2018 року, ліквідатору провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. До наведеного в ухвалі суду переліку не належать вимоги ОСОБА_1
17.07.2019 року ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019 року, у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними у зв'язку із недостатністю майнових активів боржника вимоги перелічених кредиторів; провадження у справі закрито.
Листом МТСБУ від 19.12.2019 року № 3/1-05/42302, Бюро не визнало вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Україна» та не убачає підстав для здійснення регламентної виплати на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону «Ліквідаційна процедура».
Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.
Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналізуючи вказані норм права, обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.
Згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.
Відповідно до зазначеного Закону передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Статтею 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ж майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність (частина п'ята цієї статті).
Виходячи з наведеного, висновок про недостатність коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, може бути зроблений після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім.
Крім того, положеннями частин першої, другої статті 14 Закону України
«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який також підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами (він є спеціальним і його положення є пріоритетними у цих правовідносинах), встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
У силу частини п'ятої статті 31 цього Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно правового висновку, зробленого Верховним Судом у Постанові від 24 липня 2019 року у справі № 2-8371/11, а також у Постанові від 08 серпня 2018 року справа № 755/10791/15-ц, із аналогічних правовідносин: «Ураховуючи, що МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також те, що позивачі із письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не зверталися, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для проведення регламентної виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом.»
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами вищенаведеного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми страхового відшкодування, - оскільки оголошення страховика особи винної у вчиненні ДТП ПрАТ «СК «Україна» банкрутом, закінчення ліквідаційної процедури Товариства та ліквідація юридичної особи не є підставою для переведення зобов'язання зі сплати страхового відшкодування на відповідача МТСБУ, оскільки позивач із письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не звертався, ухвалою Господарського суду м. Києва кредитором боржника позивач визнаний не був, що виключає обов'язок відшкодування відповідачем МТСБУ, та даний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 2-8371/11, а також у Постанові від 08 серпня 2018 року справа № 755/10791/15-ц.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 982, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 9, 20, 24-26, 29, 33, 34, 36, 41, 51 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 14, 31, 38, 41, 45, 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: