"08" червня 2010 р. м. Київ К-3714/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року
та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року
по справі № 22-а-33302/08
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві
про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2007 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що виплати, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювались йому не у повному розмірі.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року, залишеною без змін в частині, а в іншій частині викладено в іншій редакції постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року, позов задоволено, зобов'язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу згідно із ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440,00 грн. щомісячно, за період з 09.07.2007 року по 01.10.2007 року та з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 460 грн. щомісячно.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області як непрацюючий пенсіонер.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).
Дію вказаної норми зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 року №489-V.
Зупинення дії абзацу другого ч.1 ст.39, передбачене п.30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких підстав правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836.
При цьому ст.76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 року та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2008 року по справі №22-а-33302/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.