"02" червня 2010 р. К-14308/07
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Андрюхіній І.М.
за участю представників:
позивача: Колодовського О.В.
відповідача: Гладиша А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007
у справі № 10/221-4328
за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»
до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2007 позов Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастирське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПІ Тернопільської області (Монастирське відділення) №92/0000402301/0 від 16.10.2006 в частині зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 41484,22 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, в позові відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що обов'язковою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та відповідно до складу бюджетного відшкодування є сплата цих сум ПДВ до бюджету.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нової постанови, без зазначення яке саме рішення має бути прийнято, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Бучацькою МДПІ Тернопільської області проведено виїзну позапланову перевірку підприємства «Ковалівський спиртовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року, за результатами якої складено акт № 162-23/00375059 від 10.10.2006.
Перевіркою встановлено, що позивачем до податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних його контрагентами ВАТ «Цукропроммеханізація»та ТОВ «Тріанон»на виконання договорів постачання меляси від 14.06.2006 №16/0406 та від 31.05.2006 № 23. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних відображені в реєстрі придбаних товарів.
Оскільки за інформацією Васильківської ОДПІ Київської області ВАТ «Цукропроммеханізація»до декларації за липень 2006 року зазначені суми ПДВ до складу податкових зобов'язань не включало та не сплачувало, даних щодо проведення зустрічної перевірки не надано, місцезнаходження ТОВ «Тріанон»за повідомленням ДПІ у м.Рівне невідоме, відповідач з посиланням на неможливість дослідження походження меляси по ланцюгу її придбання, дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»так як суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до податкового кредиту та заявлені до відшкодування не знаходять підтвердження податковими зобов'язаннями продавців цих товарів, а податкова накладна не виконує своїх законодавчо встановлених функцій.
На підставі вищевказаного акту, 16.10.2006 Бучацькою МДПІ (Монастириське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення №92/0000402301/0, яким позивачу згідно з пп. «б», «в»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 52757, 00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним зменшення бюджетного відшкодування на 41484,22 грн., виходив з того, що Законом України «Про податок на додану вартість»для віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту, не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, дійшов висновку, що обов'язковою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, є сплата даних сум ПДВ до Державного бюджету, оскільки податок на додану вартість є загальнодержавним податком і відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зараховується до Державного бюджету України.
Оскільки контрагенти позивача -ТОВ «Тріанон»та ВАТ «Цукорпроммеханізація»у відповідному податковому періоді надмірної сплати ПДВ не декларували, до бюджету ПДВ не сплачували, походження меляси не з'ясоване, крім того, ТОВ «Тріанон»за юридичною адресою відсутнє, факт надмірного надходження ПДВ до державного бюджету не підтверджений, внаслідок чого платники цього податку не мають права на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Однак наведені судом докази є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що постачальники позивача ТОВ «Тріанон»та ВАТ «Цукропроммеханізація»у відповідному податковому періоді надмірної сплати ПДВ не декларували та до бюджету не сплачували, походження меляси не з'ясоване, відповідні відповіді від вказаних підприємств не отримано, ТОВ «Тріанон»за юридичною адресою відсутнє, матеріали для його розшуку передано у ВПМ УПМ ДПА у Рівненській області.
У зв'язку з чим суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у ДПІ докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Якщо ДПІ таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Не можуть бути визнані обґрунтованими і висновки суду апеляційної інстанції, оскільки п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 та постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2007 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.В.Карась
М.І.Костенко
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко