"02" червня 2010 р. К-20970/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі Андрюхіній І.М.
за участю представників:
позивача: Чорного О.А.
відповідача-1: Мартинюк О.М., Ясніцької Т.С.
відповідача-2: Пристроми Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у м.Києві та Державної податкової адміністрації у м.Києві
на постанову Господарського суду м.Києва від 12.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008
у справі №29/639-25/35-А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Приват»
до Державної податкової адміністрації у м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю НВКЦ «Новас»
про стягнення суми збитків, -
Постановою Господарського суду м.Києва від 12.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов ТОВ «Альфа-Приват»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альфа-Приват»777165,48 грн. збитків, а також стягнуто судові витрати.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачу було заподіяно шкоду через арешт і вилучення активів, оскільки останній втратив змогу розпоряджатись власним майном, використовувати його у господарській діяльності, отримувати прибутки. Відповідно до пп.9.3.6 п.9.3 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих податковим органом внаслідок неправомірного застосування арешту його активів, за рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством. А також зроблено висновок що на даний спір поширюється компетенція адміністративних судів, відповідно до приписів ст.17 КАС України.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача-1 та відповідача-2.
Відповідач-1 в касаційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем-2 ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог до головного управління Держказначейства, з тих підстав, що матеріальна шкода повинна стягуватись з рахунків бюджетної організації, яка завдала таку шкоду.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Постановляючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт перший), а суб'єкт владних повноважень -як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 21 цього Кодексу позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, встановлено, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення з помилковим застосуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки розглядаючи спір про стягнення збитків позивачем не ставились вимоги про захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади і відповідно судами такі вимоги не розглядались.
Оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, цей позов не є адміністративним, а тому встановлена ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що суди попередніх інстанцій помилково здійснили розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі, відповідно до приписів частини 1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закриття провадження у адміністративній справі не позбавляє права позивача на розгляд даного спору господарським судом у порядку господарського судочинства, враховуючи, що позов був заявлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає направленню до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у м.Києві та Державної податкової адміністрації у м.Києві задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м.Києва від 12.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 скасувати.
Закрити провадження в адміністративній справі, матеріали якої повернути до Господарського суду м.Києва для розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.В.Карась
М.І.Костенко
Н.Г.Пилипчук О.І.Степашко