"03" червня 2010 р. м. Київ К-17282/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року
у справі № 2-29/16113-2007А
за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків «Кримкооппринкторг» Кримспоживспілки
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
про зобов'язання вчинити дії, -
Управління кооперативної торгівлі та ринків «Кримкооппринкторг» Кримспоживспілки (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -відповідач) про зобов'язання Красноперекопську ОДПІ в АР Крим внести зміни в картку особового по податку на додану вартість Красноперекопського ринку, відобразивши суму податку на додану вартість 5449,00 грн. як сплату податків та зборів (в редакції змін до адміністративного позову № 8 від 18 січня 2008 року).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано Красноперекопську ОДПІ в АР Крим внести зміни в картку особового рахунку по податку на додану вартість Красноперекопського ринку, відобразивши суму 5449,00 грн. як сплату податків і зборів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Управління кооперативної торгівлі та ринків «Кримкооппринкторг»Кримспоживспілки витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20 грудня 2001 року податковим органом прийнято рішення № 43/24-0 про стягнення з позивача недоїмки по податку на додану вартість у сумі 5449,00 грн.
Платіжною вимогою № 575 від 21 грудня 2001 року ця сума стягнута відповідачем в доход Державного бюджету України.
Згідно рішення № 149 від 27 березня 2002 року позивачу визначена недоїмка по податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня -03 червня 2003 року у справі № 2-16/7037-2003 за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків «Кримкооппринкторг»Кримспоживспілки до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим про визнання недійсним рішення позов було задоволено частково. Визнано недійсним рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 27 березня 2002 року № 149 «Про стягнення платежу»та від 20 грудня 2001 року № 43/21-0 «Про стягнення платежу».В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2003 року у справі № 2-16/7037-2003 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня -03 червня 2003 року у справі № 2-16/7037-2003 було змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити». Пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Красноперекопській ОДПІ в АР Крим зарахувати 4662,68 грн., сплачених за платіжною вимогою 575 від 21 грудня 2001 року в рахунок погашення податку на додану вартість майбутніх податкових періодів Управлінням кооперативної торгівлі та ринків «Кримкооппринкторг»Кримспоживспілки».
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2007 року у справі № 2-16/7037-2003 було роз'яснено представнику позивача, що господарський суд Автономної Республіки Крим своїм рішенням від 26 травня -03 червня 2003 року визнав недійсним рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від 27 березня 2002 року № 149 «Про стягнення платежу»та від 20 грудня 2001 року № 43/21-0 «Про стягнення платежу», що стосується зобов'язання Красноперекопської ОДПІ в АР Крим зарахувати 5449,00 грн. до картки особового рахунку по податку на додану вартість, то суд не може в даній частині роз'яснити зобов'язання відповідача до виконання таких дій, оскільки це самостійні вимоги та вони не були розглянуті в судових засіданнях при розгляді справи №2-16/7037-2003.
Проте, суми податкового зобов'язання, нараховані відповідачем на підставі рішень «Про стягнення платежу»від 27 березня 2002 року № 149 та від 20 грудня 2001 року №43/21-0 залишилися на обліку в особовій картці позивача.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість та звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 № 276, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом. Погашення податкового боргу може бути повним або частковим.
Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
З положеннями підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджуються положення пункту 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», яким встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.
Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Колегія суддів відзначає, що саме з датою подання платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує настання певних правових наслідків.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 травня -03 червня 2003 року у справі № 2-16/7037-2003 в редакції постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2003 року у справі № 2-16/7037-2003 встановлено, що позивачем були виставлені платіжні доручення № 432 від 18 червня 2001 року та № 416 від 25 червня 2001 року на перерахування через Кримську філію дирекції банку «Україна» на рахунок Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим податку на додану вартість на загальну суму 10158,45 грн., проте податок в бюджет не надійшов з вини банку.
Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.І. Бившева
Судді: _______________________ Г.К. Голубєва
_______________________ М.І. Костенко
_______________________ Н.Є. Маринчак
_______________________ Є.А Усенко