"01" червня 2010 р. м. Київ К-16617/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському району м.Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року
по справі № 6/173
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському району м. Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -
У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському району м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000312302/0 від 18.05.2007 року та №00322302/2 від 10.10.2007 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2009 року в задоволені позову відмовлено з огляду на необґрунтованість заявлених вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року у даній справі скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог та визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Скаржник вважає, що постанову апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, податковий орган посилається на ту обставину, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було порушено ст.159 КАС України.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Епос»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року було встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість".
В результаті вказаних порушень та адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000312302/0 від 18.05.2007 року за податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 83616 грн. та №0000322302/2 від 10.10.2007 року податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157675 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.08.2005 року між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір №1/08 про надання послуг, згідно з яким Виконавець зобов'язується сприяти Замовнику в укладенні угоди з одним чи кількома третіми особами на купівлю за межами митної території України дизельного пального, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця на умовах, визначених цим договором. Виконавець повинен забезпечити поставку третьою особою товару позивачу.
За умовами договору Замовник зобов'язаний перерахувати Виконавцю винагороду в розмірі 10,80 грн. за 1 тонну дизельного пального, отриманого Замовником по угодах, укладених при посередництві Виконавця. Також Замовник і Виконавець підписують акт наданих послуг, у якому вказують кількість товару, придбаного Замовником по угодам, укладеним при посередництві Виконавця, і суму винагороди Виконавця.
Таким чином, за умовами договором №1/08 акт наданих послуг є документом, який підтверджує факт надання послуг ФОП ОСОБА_1, в договорі визначено, що акт підписується після отримання позивачем товару від третьої особи по угодах, укладених при посередництві Виконавця. З моменту підписання зазначеного акту послуги Виконавця вважаються прийнятими і він отримує право на отримання винагороди.
Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: нерезидентами; резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Передбачений умовами договору акт було підписано позивачем та ФОП ОСОБА_1 30.09.2006 року. В цьому акті зафіксовано, що дійсно позивачем за посередництва ФОП ОСОБА_1 було укладено контракт з фірмою «Maxprofit limited», зафіксовано яку саме кількість товару позивач придбав за посередництва Виконавця, встановлено розмір винагороди посередника та підтверджено, що позивач не має жодних претензій до нього з приводу якості та повноти наданих ним послуг.
Таким чином позивачем було отримано послуги від ФОП ОСОБА_1 30.09.2006 року, незважаючи на те, що контракт з фірмою «Maxprofit limited»було укладено 12.08.2005 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що датою збільшення валових витрат платника податку при отриманні ним робіт (послуг) є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Тобто, в даному випадку позивачем було правомірно збільшено розмір валових витрат саме у ІІІ кварталі 2006 року.
Стосовно податку на додану вартість.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума реалізації товару, 19924,6 тонн дизельного пального, без ПДВ складає 62700112,13 грн., а його собівартість з урахуваннями послуг ФОП ОСОБА_1 складає 61995709,95 грн., що підтверджується відповідними накладними та ВМД.
Отже, за таких обставин операція по придбанню позивачем дизельного пального та його реалізація є прибутковою, що повністю спростовує висновок суду першої інстанції.
Відповідно до пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97- ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.2.7. п. 7.2. ст. 7 цього Закону України у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Тобто, витрати позивача по операціям по придбанню послуг згідно з договором №1/8 від 01.08.2005 року та витрати по придбанню 19924,6 тонн дизельного пального у фірми «Maxprofit limited»безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені відповідними первинними та розрахунковими документами, належним чином оформленими вантажно митними деклараціями, а тому цілком правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту.
За таких обставин колегія судів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському району м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року по справі № 6/173 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.