"20" травня 2010 р. м. Київ К-12966/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,
при секретарі Євтушевському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві
на постанову господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року
та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року
у справі № 19/260
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»
до Державної податкової інспекції у місті Полтаві
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 08 серпня 2005 року № 0000272305/0 про завищення ВАТ «Тепловозоремонтний завод»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в березні 2005 року на суму 203916,67 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2005 року № 0000272305/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Тепловозоремонтний завод»3,40 грн. судового збору.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року постанову господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року, прийняти нове судове рішення.
В запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Тепловозоремонтний завод», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваного рішення, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року -без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19 квітня 2005 року ВАТ «Тепловозоремонтний завод»подало до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 року (вх. № 24318) у рядку 25 якої визначило залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку у розмірі 234803,00 грн.
Згідно довідки ДПІ у м. Полтаві «Про результати позапланової документальної перевірку правильності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість ВАТ «Тепловозоремонтний завод»за березень 2005 року»від 23 травня 2005 року розбіжностей між даними перевірки та даними декларації встановлено не було.
08 серпня 2005 року ДПІ у м. Полтаві провела додаткову позапланову документальну перевірку правильності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість ВАТ «Тепловозоремонтний завод»за березень 2005 року, за результатами якої було складено акт № 383/23-2/13962568.
Перевіркою не було підтверджено суму, заявлену підприємством до відшкодування за березень 2005 року у розмірі 203916,67 грн. унаслідок порушення ВАТ «Тепловозоремонтний завод»пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у порушенні порядку ведення податкового обліку в частині формування суми відшкодування податку на додану вартість при відсутності факту надмірної сплати податку до бюджету, оскільки від постачальника у другому ланцюгу (ТОВ «Метал холдинг») не надійшла до бюджету сума податку на додану вартість у розмірі 203916,67 грн. з націнки 1223500,00 грн. за реалізований ТОВ «Метал-Трейд Україна»тепловоз 2ТЕ116 № 970 (1905000,00 грн. -681500,00 грн.).
08 серпня 2008 року на підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла податкове повідомлення-рішення №0000272305/0 про завищення ВАТ «Тепловозоремонтний завод» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в березні 2005 року на суму 203916,67 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковий кредит позивача за спірний період сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Метал-Трейд Україна», яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент їх складення, доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Метал-Трейд Україна»чи виявлення ознак фіктивності вказаного товариства податковим органом на час розгляду справи не надано, договір № 0222-1, укладений 22 лютого 2005 року між ВАТ «Тепловозоремонтний завод»та ТОВ «Метал-Трейд Україна», виконаний у повному обсязі, а ТОВ «Метал холдинг»не було контрагентом позивача, в зв'язку з чим ВАТ «Тепловозоремонтний завод»не може відповідати за його дії.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відповідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2005 року між ТОВ «Метал-Трейд Україна» (продавець) та ВАТ «Тепловозоремонтний завод»(покупець) був укладений договір № 0222-1, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого продавець продає покупцю на умовах цього договору двосекційний тепловоз 2ТЕ116 № 875 (секції А, Б) (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Вартість товару -1907676,00 грн. з податком на додану вартість (пункт 2.1 статті 2 договору).
Факт виконання вказаного договору підтверджується податковою накладною № 2281 від 28 лютого 2005 року, платіжними дорученнями № 1552 від 28 лютого 2005 року, № 1553 від 01 березня 2005 року, № 1585 від 02 березня 2005 року та актом приймання-передачі від 28 лютого 2005 року, підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим печатками підприємств.
Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів та здійснення господарських операцій, учасники вказаних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Договір № 0222-1 від 22 лютого 2005 року визнаний недійсним не був.
Крім іншого, матеріали справи містять довідку ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Метал-Трейд Україна» з питань взаємовідносин з ВАТ «Тепловозоремонтний завод»за лютий -березень 2005 року»№937/23-3/33320312 від 22 грудня 2005 року, в якій вказано, що суми податку на додану вартість за податковими накладними № 2281 від 28 лютого 2005 року та № 3321 від 22 березня 2005 року були включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий -березень 2005 року. Суму податку за лютий 2005 року у розмірі 1460,00 грн. та за березень 2005 року у розмірі 1929,00 грн. сплачено до бюджету у повному обсязі. За результатами перевірки порушень не встановлено.
Також у вказаній довідці зазначено, що ТОВ «Метал-Трейд Україна»є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Металхолдинг».
Так, 19 січня 2005 року ТОВ «Метал-Трейд Україна»на підставі договору № 119 та згідно податкової накладної № 1282 від 28 січня 2005 року придбав у ТОВ «Металхолдинг»тепловоз 2ТЕ116 № 875 вартістю 1905000,00 грн. включаючи податок на додану вартість, яке, в свою чергу, придбало вказаний тепловоз у Південної залізниці згідно договору купівлі-продажу Донецької товарної біржі № 431 від 10 грудня 2004 року за 681500,00 грн.
З довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 13428/7/23-113 від 23 листопада 2006 року «Про проведення зустрічної перевірки»вбачається, що податкові зобов'язання ТОВ «Металхолдинг»за січень 2005 року склали 1308047,00 грн., лютий 2005 року -154268,00 грн., чиста сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість склала: за січень 2005 року -1323,00 грн. (сплачено грошима), за березень 2005 року -1500,00 грн. (сплачено грошима).
Матеріали справи також містять постанову господарського суду Донецької області від 17 травня 2005 року у справі № 5/84Б про визнання банкрутом ТОВ «Металхолдинг»та ухвалу господарського суду Донецької області від 14 липня 2005 року у справі № 5/84Б, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Металхолдинг», також ліквідовано юридичну особу ТОВ «Металхолдинг». Зокрема, у вказаній ухвалі було встановлено, що залишилися незадоволеними лише грошові вимоги у сумі 31156,00 грн., що були кредиторською заборгованістю ТОВ «Металхолдинг»перед ТОВ «Метал-Трейд Україна».
Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Металхолдинг»була здійснена 18 липня 2005 року, про що було внесено запис №12661170002000993 в Єдиний державний реєстр.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу на визнання ТОВ «Металхолдинг»банкрутом як на доказ невиконання останнім податкових зобов'язань з надходження податку на додану вартість до бюджету є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи доказів несплати ТОВ «Металхолдинг»податку на додану вартість до бюджету не містять.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту березня 2005 року суму податку на додану вартість, сплачену ним у складі вартості придбаного тепловоза 2ТЕ116 № 875.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 203916,37 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2007 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: ____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ М.І. Костенко
_____________________ Н.Є. Маринчак
_____________________ Є.А. Усенко
_____________________ Т.М. Шипуліна