"09" червня 2010 р. м. Київ К-23876/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: судді Сіроша М.В.,
суддів: Гордійчук М.П. (суддя-доповідач), Бим М.Є., Островича С.Е.,
Харченка В.В.
секретар: Бака О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційними скаргами Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову господарського суду мiста Києва від 05 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації до Київської обласної ради, треті особи ДП Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Петрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Заступник прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації в травні 2007 року звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення № 370-32-ІV від 02.03.2006 року «Про встановленні меж окремих населених пунктів Київської області».
Постановою господарського суду мiста Києва від 05 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі Петропавлівсько-Борщагівської сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову. До вказаної касаційної скарги в подальшому приєднались Київська обласна державна адміністрація. У березні 2010 року до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою звернулась особа, яку не було залучено до участі у справі - Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, якій ухвалою суду від 19 травня 2010 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень та скарги об'єднані в одно провадження. Останній у своїй скарзі просить скасувати постановлені рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
При цьому касатори посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що перша касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, друга - повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Пунктом 1 частини 3 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Пункт 5 частина 3 вказаної зазначеної статті передбачає також обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права, свободи і інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні правопорушення та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Частина 3 ст. 18 КАС України вказує, що справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Перевіривши матеріали справи, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не підсудний господарського суду м. Києва і Київський апеляційний адміністративний суд, як суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не звернув на це уваги.
Із змісту позовної заяви вбачається, що оскільки відповідачем по справі є Київська обласна рада, то спір мав вирішувати відповідний місцевий суд загальної юрисдикції.
Проте, господарський суд розглянув даний спір в порядку адміністративного судочинства і Київський апеляційний адміністративний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не звернув на дану обставину уваги.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов Заступника прокурора Київської області, обґрунтували свої рішення тим, що Київська обласна рада в порушення частини 2 статті 173 Земельного кодексу України прийняла рішення щодо встановлення меж населених пунктів без рахування генеральних планів цих населених пунктів.
Також судами попередніх інстанцій не було притягнуто до участі у розгляді справи селищні ради Києво-Святошинського і Макарівського районів, яким спірним рішенням встановлювалися межі населених пунктів і по суті стосується їх прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково, а касаційну скаргу Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити повністю.
Постанову господарського суду мiста Києва від 05 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року у справі скасувати, справу № 49/18-А направити до Київського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.