"28" травня 2010 р. м. Київ К-24783/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії, -
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, позивач просив зобов'язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії за період з 2006 по 2008 рік.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області перерахувати та сплатити недоплачену доплату до пенсії з 09 липня 2007 року. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року. В абзаці 2 резолютивної частини постанови після слів “за віком” зазначено “з 09.07. по 31.12.2007 року”. В абзаці 3 резолютивної частини постанови після слів “з 09 липня 2007 року” доповнено словами “по 31 грудня 2007 та з 22 травня 2008 року”. В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року №10-пр/2008.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року, якою змінено постанову суду першої інстанції, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко