"28" травня 2010 р. м. Київ К-3739/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії, -
У липні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, позивач просив зобов'язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії за липень-грудень 2007 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська здійснити виплату ОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1., 1941 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов, дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення визнав незаконною.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року -без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко