"28" травня 2010 р. м. Київ К-30587/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії, -
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, позивач просив зобов'язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2008 року.
Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області протиправною та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а з 22 травня 2008 року і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Диканського районного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1937 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року №10-пр/2008.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується вимог про зобов'язання подальшому нараховувати доплату при нарахуванні пенсії, то в цій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року скасувати.
Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року змінити. Абзац 2 та 3 резолютивної частини викласти в наступній редакції:
“Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області щодо не нарахування та не проведення виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року”.
В решті постанову Диканського районного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко