"01" червня 2010 р. м. Київ № К-5316/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду від 11 вересня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії по інвалідності та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії по інвалідності та стягнення коштів відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Болехівського міського суду від 11 вересня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної йому пенсії як інваліду 2 групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії за період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 01 вересня 2009 року відповідно до вказаних статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, встановлених: Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік»в розмірі 332 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»: з 01 січня по 01 квітня - 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня -359 грн., з 01 жовтня по 01 січня 2007 р. - 366 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»: з 01 січня по 01 квітня -380грн., з 01 квітня по 01 жовтня - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року по 01 січня 2008 року -411 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»: з 22 травня по 01 липня -481 грн., з 01 липня по 01 жовтня -482 грн., з 01 жовтня по 01 січня 2009 року -498 грн.; Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»: з 01 січня по 01 вересня -498 грн., з врахуванням доплат, передбачених ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року постанову Болехівського міського суду від 11 вересня 2009 року скасовано в частині задоволення адміністративного позову та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 20 серпня 2008 року до 01 вересня 2009 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2008 року до 01 вересня 2009 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 у зв'язку із проведенням вищевказаного перерахунку пенсії, недоотримані суми пенсії за період з 20 серпня 2008 року до 01 вересня 2009 року, з урахуванням проведених у цей час виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, визнаний інвалідом ІІ групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, позивач має статус громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, та відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»має право на доплату до пенсії в розмірі 20 відсотків.
При цьому позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської, де перебуває на обліку як пенсіонер, з заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Такий висновок судів відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Крім того, закріплення у статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»положення, яким передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України має визначати зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час встановлення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, оскільки пенсія позивача має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується і з висновком апеляційного суду про доцільність часткового скасування постанови суду першої інстанції, -з підстав, викладених в рішенні апеляційного суду.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а також у рішенні апеляційного суду, який дійшов висновку щодо часткового скасування постанови суду першої інстанції та прийняття в цій частині нового рішення.
Постановлені у справі рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Болехівського міського суду від 11 вересня 2009 року в нескасованій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії по інвалідності та стягнення коштів -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: