"01" червня 2010 р. м. Київ № К-55042/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року залишено без зміни, з уточненням її резолютивної частини, а саме: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком) за вказані періоди, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого його права на період 2007 року, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В той же час, з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова є протиправною.
За таких обставин, правильним є висновок судів про те, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
В той же час, колегія суддів погоджується з апеляційним судом щодо доцільності уточнення постанови суду першої інстанції - з підстав, викладених в рішенні апеляційного суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: