"25" травня 2010 р. м. Київ К-3086/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Маркосян А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду від 12 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2006 року у справі за його позовом до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення матеріальної і моральної шкоди та до Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку про зобов'язання виконати рішення суду та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -
У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення матеріальної і моральної шкоди та до Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку про зобов'язання виконати рішення суду та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Постановою Сєвєродонецького міського суду від 12 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2006 року постанову Сєвєродонецького міського суду від 12 липня 2006 року в частині відмови в задоволені позову до Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку скасовано та провадження у справі в цій частині закрито. В інший частині постанова Сєвєродонецького міського суду від 12 липня 2006 року залишена без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1. до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та ухвала суду апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Сєвєродонецького міського суду від 21 вересня 2004 року з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. стягнуто 29944 грн. матеріальної та моральної шкоди.
26 жовтня 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку із заявою про виконання зазначеного рішення суду, постановленого при вирішенні цивільного позову. На підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»28 лютого 2006 року виконавчий лист ОСОБА_1 було повернуто
Також встановлено, що позивач звертався до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявами про застосування до ОСОБА_2. запобіжного заходу (підписки про невиїзд) або вилучення її паспорта та оголошення її в розшук.
Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, якою регулювались спірні правовідносини, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що дії або бездіяльність державного виконавця позивач повинен був оскаржити в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на спір, який винник між позивачем та відповідачем, суд апеляційної інстанції правомірно в цій частині закрив провадження у справі.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до пункту 25 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231, у випадках передбачених пунктами 22, 24 цих Правил, тимчасове затримання та вилучення паспортів/проїзних документів здійснюється за рішенням суду, органів прокуратури, міграційної служби, внутрішніх справ, служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України.
Судами при розгляді справи встановлено, що такі рішення не приймались та до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області для виконання не направлялись, а ухвала суду про оголошення розшуку ОСОБА_2. до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не надходила.
На підставі досліджених доказів суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій Сєвєродонецького міського відділу УМВС України в Луганській області.
За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 листопада 2006 року та змінену нею постанову Сєвєродонецького міського суду від 12 липня 2006 року у справі за його позовом до Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної виконавчої служби у м. Сєвєродонецьку про зобов'язання виконати рішення суду та стягнення матеріальної і моральної шкоди -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В.І.
Судді Білуга С.В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.