22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 300/3989/20
адміністративне провадження № К/9901/24274/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №300/3989/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -
Томин Сергій Володимирович. в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030570411 від 27.11.2020, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10% на суму 4332,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0030570411 від 27.11.2020 ґрунтується на помилкових висновках, зроблених в акті камеральної перевірки №1788/09-19-04-11/ НОМЕР_1 від 27.11.2020. Так, представник позивача зазначив, що перевіркою зроблено необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 термінів сплати військового збору, оскільки позивач вчасно згідно платіжного доручення №186 від 07.02.2020 сплатив військовий збір в сумі 43320,66 грн за реквізитами рахунку, які містився на сайті Територіальних органів ДПС в Івано-Франківській області. В березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 дізнався про існування недоїмки по сплаті військового збору. Вказана недоїмка виникла в позивача у зв'язку із сплатою згідно платіжного доручення №186 від 07.02.2020 військового збору в сумі 43320,66 грн на помилковий рахунок. Так, зі створенням Калуської ОТГ визначено окремий рахунок для сплати військового збору, який станом на час проведення платежу: військового збору, що мав місце07.02.2020, позивачу був невідомий. Згідно платіжного доручення №382 від 06.03.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повторно сплатив військовий збір в сумі 43320,66 грн на новий рахунок. Представник позивача вважає, що вказані дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, а тому не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України. Оскільки узгоджені позивачем зобов'язання з військового збору сплачено на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов'язання у визначений відповідною нормою Податкового кодексу України строк.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (4332,07 грн < 210200,00 грн).
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №300/3989/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко