"20" травня 2010 р. м. Київ К-5249/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену допомогу як дитині війни,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Позивач зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі, встановленому цим законом, просила зобов'язати відповідача здійснити такі нарахування за 2006-2007 роки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.10.2007 року по 31.12.2007 рік і провести відповідні виплати на користь позивача за вказаний період; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення - без змін з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 1941 року народження, за своїм правовим статусом відноситься до категорії діти війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В той же час, відмовляючи в задоволені позовних вимог за 2006 рік, суди виходили з того, що позивачем було пропущено річний строк для звернення до суду. При цьому, колегія судів касаційної інстанції зазначає до того ж, що відповідно до пункту 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету"
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними, а тому правомірним є відмова в задоволенні позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
При цьому обґрунтованими є висновки щодо перерахунку надбавки у 2007 році.
Так, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»призупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В той же час, відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України, суди правильно виходили з того, що порушене право позивача у період з 09.07.2007 року по 25.10.2007 року не підлягає захисту з врахуванням того, що останньою не обґрунтовано належними доказами поважність пропуску строку на звернення до суду 25.10.2008р., тобто поза річний строк.
За таких обставин, суди попередніх інстанції прийшли до правильного висновку, що відповідачем у період з 25 жовтня 2007 по 31 грудня 2007 рік була допущена бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії та її невиплаті, тому обґрунтовано зобов'язано останнього здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової соціальної гарантії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за цей період.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновки судів.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС , колегія -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий:/підпис/_______________________Т.М.Шипуліна
Судді:/підписи/_______________________Л.І. Бившева
_______________________М.І. Костенко
_______________________Н.Є. Маринчак
_______________________Є.А. Усенко