61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
09 липня 2009 р. Справа № 2-а-64/07/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Макаренко Я.М.,
Суддів Любчич Л.В., М»ягкого Є.В.
за участю секретаря судового засідання Шимової С.О.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 14.05.2007 р. по справі № 2-а-64/07/2016
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Зміївське бюро технічної інвентаризації»
про скасування рішення, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Зміївське бюро технічної інвентаризації»(надалі по тексту відповідач, КП «Зміївське БТІ»), в якому просив суд скасування рішення БТІ про самовільне будівництво сараю та гаражу та усунути явні недоліки технічного паспорту на житловий будинок з будівлями від 12.11.2006 р.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 14.05.2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зміївського районного суду Харківської області та прийняти нову постанову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Позивач зазначив, що судом першої інстанції не застосовані положення ст.ст. 12, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», наказ Фонду державного майна України за № 2929/227 від 23.12.2004 р. "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва". Також, позивач вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у витребуванні документів, а також недобросовісно використав та проігнорував докази, надані позивачем.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2006 року КП «Зміївське БТІ»по заяві ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 в якому зазначено, що сарай і гараж побудовані на подвір»ї є самовільне будівництво.
Згідно свідоцтва про право особистої власності на вказаний вище будинок від 30.08.1996 року сарай на подвір»ї домоволодіння не зазначено і це свідоцтво ОСОБА_1 не оскаржував.
В довідці Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 23.08.1996 року також не вказано, що є такі надвірні будівлі по домоволодінню.
У свідоцтві про право на спадщину від 18 квітня 1986 р., виданого на ім»я ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями, значиться надвірна будівля -сарай.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Позивач не надав доказів про те, що він старий сарай перебудував на сарай і гараж з дозволу Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, також не надано доказів, що сарай і гараж збудовано на тому самому фундаменті і тих самих розмірів, яким був старий сарай, а з письмових заяв і акту завірених Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області цього не вбачається.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що КП «Зміївське БТІ»обґрунтовано вказало в технічному паспорті, що розташовані надвірні будівлі сарай і гараж є самовільне будівництво.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що з поетажного плану на дім по АДРЕСА_1 вбачається, що льох розташований під верандою будинку в план внесено. Відповідачем зроблені додаткові розрахунки вказаних споруд, однак позивач відмовився від проведення експертизи відносно вартості спірних будівель.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що самочинним будівництвом є нерухоме майно побудоване без належного дозволу чи належно затвердженого проекту та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети .
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 1986 р. (а.с. 12) належить на праві власності будинок АДРЕСА_1, в якому вказано, що спадкове майно складається з будинку, надвірних будівель та сараю без зазначень літер, площі та розміру вказаних будівель.
30 серпня 1996 р. позивачу повторно було видано свідоцтво про право особистої власності на вказаний будинок виконкомом Таранівської сільської ради (а.с. 13), в якому також не зазначено літер, площі, розміру та кількості надвірних будівель.
23 серпня 2006 р. позивачу виданий технічний паспорт на вказаний будинок, складання якого позивач не оскаржував, в якому з надвірних споруд вказана лише вбиральня (а.с. 5-8).
З технічного паспорту, виготовленого 12.11.2006 р. (а.с. 11) вбачається, що сарай та гараж побудовані у 1999 році, тобто після отримання позивачем свідоцтва про право власності на будинок.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що сарай та гараж він побудував у 1997 р. на місці старого будинку, який раніше використовувався як сарай. При цьому, позивач вказав, що площа знов побудованого сараю та гаражу є меншою ніж стара побудова.
Позивач не надав доказів та не послався ні в позовній заяві ні в апеляційній скарзі, що ним був отриманий належний дозвіл та належним чином затверджений проект вказаних споруд, а також те, що для будівництва даних споруд була відведена земельна ділянка.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначені споруди є самовільними.
Відповідно до абзацу другого п.п. «д»п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. за № 127, виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.
Отже, відповідачем правомірно проставлений в технічному паспорті штамп про наявність самочинно побудованих гаражу та сараю.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в підтвердження визначено ним розміру вартості вказаного будинку та надвірних будівель надав зведений акт вартості будинку та розрахунок вартості будинку (а.с. 69-80).
Між тим, позивач не навів достатньо обґрунтовані підстави в підтвердження неправильності розрахунків відповідача.
Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи, приведені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Щодо доводів позивача, викладених ним в заяві від 02.07.2009 р. про стягнення матеріальної і моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що позивачем такі вимоги не заявлялися при розгляді справи судом першої інстанції, а відповідно до ч. 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 14.05.2007 р. по справі № 2-а-64/07/2016-залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Макаренко Я.М.
Судді < підпис >
< підпис > Любчич Л.В. М'ягкий Є.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2009 р.