61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 березня 2010 р. Справа № 2-а-21905/08/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року по справі № 2-а-21905/08/2070
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про скасування рішення та зобов»язання вчинити певні дії
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 26.06.2008 року, зобов'язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 21.03.2007 року з часу подання зави про призначення, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника співпозивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах 30 % заробітку годувальника, зобов'язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі втрати годувальника Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в межах 40 % заробітку годувальника, стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням з урахуванням несплати та недоплати пенсійних виплат із втрати годувальника -49705, 18 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262, вимоги Постанови Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зареєстрованій в міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 21.03.2007 року, норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась до головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області 21.03.2007 року із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на сина ОСОБА_2. З 01.03.2007 року вказана пенсія була призначена та виплачується відповідачем.
Щодо призначення пенсії безпосередньо ОСОБА_1, то їй було призначено пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_3 з 26.06.2008 року згідно її офіційної заяви встановленого зразка, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, наданої до управління Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області 25.06.2008 року.
Дана заява надійшла до Головного Управління пенсійного фонду України 26.06.2008 року. До цього часу заяви встановленого зразку про призначення пенсії ОСОБА_1 не надавала. У її зверненні від 20.12.2007 року містилось лише прохання надати роз'яснення щодо права на пенсію та умови її призначення, та їй 04.01.2008 року була надана з цього приводу відповідь за № 3557/В-14.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, вона не мала права на отримання пенсії по втраті годувальника, а тому у строках нарахування пенсії позивачці ОСОБА_1, була вина не Пенсійного фонду, а її самої, у зв'язку з тим, що вона не своєчасно припинила підприємницьку діяльність.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців передбачені ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року № 2262.
Вказаною статтею визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому ст. 30 Закону встановлює осіб, які належать до членів сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.
Так, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей померлих осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині, якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим Законом. Пунктом «а», «б»та «д»частини 4 статті 30 вищевказаного Закону визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років; дружина, якщо вона досягла пенсійного віку або є інвалідом; дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона зайнята доглядом за дітьми померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку і не працює.
У відповідності до ч. 2 ст. 50 Закону пенсія призначається: членам сімей, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а дружині, яка набула право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, що позивачка звернулась до головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області 21.03.2007 року із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на сина ОСОБА_2. З 01.03.2007 року вказана пенсія була призначена та виплачується відповідачем.
Сама ж позивачка звернулась з відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії безпосередньо їй 26.06.2008 року. З цієї дати відповідачем і було призначено пенсію ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника.
У її зверненні від 20.12.2007 року до відповідача містилось лише прохання надати роз'яснення щодо права на пенсію та умови її призначення, та їй 04.01.2008 року була надана з цього приводу відповідь за № 3557/В-14.
Крім цього, відповідно довідки про результати позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи від 06.06.2008 року № 439/17-213/2458801048 Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області ОСОБА_1 займалась підприємницькою діяльністю. Перевірка охоплювала період з 17.04.2005 року по 17.04.2008 року. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за рішенням ОСОБА_1 проведено державним реєстратором 23.06.2008 року. До цього моменту ОСОБА_1 вважалась такою, що займається підприємницькою діяльністю, а тому відповідно до пунктів «а», «б»та «д»частини 4 статті 30 вищевказаного Закону вона не мала права на зазначену пенсію як працююча дружина померлого годувальника.
Колегія суддів, також погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови позивачці в задоволенні позову в частині зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах 40% заробітку годувальника, замість призначених -30% з наступних підстав.
Частина 1 ст. 36 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», передбачає, що пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 40% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України. ОСОБА_3 до цієї категорії не відносився. Таким чином, права на призначення пенсії у розмірі 40% позивачка не має.
Крім цього, як встановлено судом першої інстанції і проти чого не заперечували сторони, в пенсійній справі, переданій до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області містяться записи, що ОСОБА_3 вийшов на пенсію за вислугою років та повинен отримувати пенсію у розмірі 71% суми грошового забезпечення.
Стаття 45 Закону передбачає, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено Пенсію годувальникові.
Пенсія по втраті годувальника дитині ОСОБА_2 призначалась на умовах ст. 45 зазначеного Закону з 01.03.2007 року. Грошове забезпечення годувальника враховувалось відповідачем станом на 01.01.2007 року на підставі матеріалів, які знаходились у пенсійній справі на момент передачі документів органам Пенсійного фонду.
З 01.01.2008 року відповідно до рішення Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 був змінений розмір грошового забезпечення за посадою старший слідчий Ізюмського МРВ Управління МВС України в Харківській області та управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Харківській області, надана довідка 100/21793 для перерахунку пенсії. На підставі наданих нових даних про грошове забезпечення Пенсійним фондом був проведений перерахунок раніше призначеної пенсії по втраті годувальника. Розмір пенсії виявився менший ніж призначена пенсія по втраті годувальника, проте враховуючи положення п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, в якому зазначається, що якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніш встановленому розмірі. Таким чином, пенсія ОСОБА_2 виплачується у розмірі, який був нарахований при зверненні за призначенням пенсії по втраті годувальника.
Доводи апеляційної скарги позивачки щодо порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262, вимог Постанови Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зареєстрованій в міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 21.03.2007 року та норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням вищевикладеного.
В апеляційному порядку відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1-залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року по справі № 2-а-21905/08/2070 -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >
Повний текст виготовлено 09.03.2010 року