61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 квітня 2010 р. Справа № 2-а-561/09/1624
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 02.10.2009р. по справі № 2-а-561/09/1624
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області < Текст > < 3 особи >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у чітко визначеній сумі.
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 02.10.2009р. по справі № 2-а-561/09/1624 зазначений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області та зобов"язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у визначеній твердій грошовій сумі за вказані періоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття постанови з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав та свобод. Крім того, відповідач вказує, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, яка повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин зазначених рішень Конституційного Суду України, виходячи з наступного.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Між тим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зобов"язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та провести йому виплати у чітко визначеній грошовій сумі, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, колегія суддів вважає хибними з таких підстав.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, колегія суддів зазначає наступне.
Позивачка відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, на не отримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України, враховуючи похилий вік позивача та його необізнаність в змінах законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 02.10.2009р. по справі № 2-а-561/09/1624 скасувати в частині зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно у визначеній твердій грошовій сум за вказані періоди та прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 02.10.2009р. по справі № 2-а-561/09/1624 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя < підпис > Філатов Ю.М.
Судді < підпис >
< підпис > Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
< Список > < Текст >