61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
04 січня 2010 р. Справа № 2-а-1794/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавськоїобласті на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. по справі № 2-а-1794/09/1670
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області , Міністерства фінансів України , Державного казначейства України , Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської області < Текст > треті особи Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області , Управління соціального захисту населення Кобеляцької райдержадміністрації < за участю > < Текст >
про нарахування допомоги дитини війни,
03 лютого 2009 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської області, треті особи Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, Управління соціального захисту населення Кобеляцької райдержадміністрації про нарахування допомоги дитині війни задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На зазначену постанову суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є дитиною війни, що підтверджується відповідним свідоцтвом та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України відповідач області повинен був діяти у відповідності з чинною нормою ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі встановленому зазначеної нормою Закону. При цьому, суд зазначив, що при розмірі мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню при розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач з 09 липня 2007 року повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набула чинності з зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів, вважає необгрунтованим.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, застосувавши до спірних правовідносин норми Конституції України та положення ст.8 КАС України.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів вважає безпідставними.
Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо на не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідача по справі, за місцем проживання позивача.
В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно поновив строк для звернення до суду позивачу, врахувавши його похилий вік.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Позивач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.
З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавськоїобласті залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. по справі № 2-а-1794/09/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >