61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 березня 2010 р. Справа № 2-а-899/09/14/2018
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова на постанову Київського районного суду м.Харкова від 05.06.2009 року по справі № 2-а-899/09/14/2018
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова
про відновлення порушеного права на пенсію
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 05.06.2009 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про відновлення порушеного права на пенсію задоволено частково.
Визнано діяльність управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова не законною.
Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова провести перерахунок державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував вимоги ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вважає неможливим застосовувати до спірних правовідносин ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ .
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС а також - інвалідом 2 групи, що підтверджується копіями відповідних посвідчень.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова і отримує пенсію як інвалід 2-ї групи, яка настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст.54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна основна пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі -інвалідам 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком і відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи -75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч. З ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
В своєму рішенні суд першої інстанції вказує, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.
Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
На підставі викладено, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсі в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»діючому законодавству.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України № 796 -XII.
Статтею 49 Закону України № 796 - XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді:
а)державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796 - XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України № 796 - XII особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані неконституційними. А отже, з 22 травня 2008 року діють положення Закону України № 796 - XII в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 року.
Зі статей 50,54 Закону України № 796 - XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування, береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.3 ст. 67 Закону України № 796 - XII у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України № 796 - XII, ч.1І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Передбачене ч.5 ст. 54 Закону України положення, щодо порядку обчислення пенсії в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановлювати зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Позивач просив суд провести перерахунок пенсії за 2008 рік.
На підставі вище викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач з 22.05.2008 року повинен був проводити нарахування та виплату пенсії відповідачу відповідно до ч.4 ст. 54, ч.1 ст. 50 Закону України № 796 - XII та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому висновки суду щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання його провести перерахунок та виплачувати пенсію позивачу відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з розрахунку пенсії з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, починаючи з 22.05.2008 року є обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ , колегія суддів зазначає наступне .
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч.3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
З огляду на викладене, колегія суддів, не погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання державної пенсії передбаченої ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України № 796 -XII.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова -залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м.Харкова від 05.06.2009 року по справі № 2-а-899/09/14/2018 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >
Повний текст виготовлено 09.03.2010 року