21 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11767/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Букіна Л.Є.) у справі №160/11767/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 13.05.2020 року № 82819-52 та рішення про опис майна у податкову заставу № 82819-52-60/64.
В обґрунтування позовних вимог та у заявах по суті позивач посилався на протиправність оскарженої вимоги та рішення з підстав неповідомлення відповідачем про наявність податкових повідомлень-рішень з визначеними грошовими зобов'язаннями з земельного податку, що свідчить про неузгодженість цих сум та передчасності прийняття вимоги про сплату боргу. Також зазначає, що сам розрахований відповідачем податок обчислений за відсутності відомостей з Державного земельного кадастру України та із застосуванням помилкового коефіцієнту нормативної грошової оцінки земельної ділянки, функціональне використання якої - для іншої промисловості, при цьому, що для розрахунку відповідач використав більший розмір земельної ділянки, аніж той, що ним фактично використовується.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено про ненадання належної оцінки доводам позивача, щодо направлення вимоги не за податковою адресою позивача, з урахуванням поданих доказів, а також невірне надання оцінки поданих доказів відповідача.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та надано оцінку доказам. Крім того, за позивачем і на теперішній час рахується податковий борг.
Міська рада також подала відзив на апеляційну скаргу в якій просить відмовити у її задоволенні з тих підстав, що власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані сплачувати земельний податок.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому вказав, що відповідачем не спростовано обставини невручення податкових повідомлень-рішень позивачеві та не надано доказів направлення за адресою останнього.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 1219848,43 грн, який виник у зв'язку з несплатою у встановлені терміни сум грошових зобов'язань нарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 року № 82093-5353-0464 та № 82093-5353-0464/1.
Відповідно до списку 157 згрупованих поштових повідомлень, указані рішення направлялися за адресом: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що з 22.05.2014 року змінив адресу місця реєстрації на АДРЕСА_2 та за указаною адресом жодних рішень не отримував, що за його позицією свідчить про те, що визначені грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2018 року № 82093-5353-0464, від 12.04.2019 року та №82093-5353-0464/1 та від 30.06.2020 року №131217-5240-0464 не набули статусу узгоджених, що у свою чергу покладало б на відповідача обов'язку з формування податкової вимоги та у подальшому прийняття рішення про опис майна у податкову заставу № 82819-52-60/64.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про правомірність прийняття податкової вимоги, а тому і підстав для скасування рішення про опис майна у податкову заставу.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктами 42.1 і 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абзацом другим п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручене їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Згідно із абзацами третім-четвертим п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручене платнику податків.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст. 59 ПК України).
Стаття 89 ПК України визначає виникнення права податкової застави.
Відповідно до пп. 89.1.2. п. 89.1 ст. 89 ПК України, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 цього кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Враховуючи норми чинного законодавства, податковий орган виносить податкову вимогу та приймає рішення про опис майна у податкову заставу у разі наявності узгодженого грошового зобов'язання та несплаченого.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач до 22.05.2014р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 31 Т1)
З 22.05.2014р. позивач є зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 60 Т 2 на звороті)
Позивач у 2008 році відповідно договору купівлі-продажу від 25.02.2008р. придбав нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_4 .
Попередній власник мав укладені договір оренди земельної ділянки на якій фактично розміщена така нерухомість.
З підстав неповернення орендованої земельної ділянки, податковим органом здійснювалось нарахування земельного податку позивачеві.
Податковим органом, відповідно матеріалам справи приймались податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачеві земельного податку.
Податкове повідомлення-рішення від 2015р. за зобов'язанням за платежем земельний податок, прийнято із зазначенням у рішенні податкової адреси позивача - АДРЕСА_2 . (а.с. 58 Т1).
Податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р. за зобов'язанням за платежем земельний податок, прийняті із зазначенням у рішенні податкової адреси позивача - АДРЕСА_3 . (а.с. 165-167 Т2).
Податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, направлені позивачу на адресу АДРЕСА_2 . Вимога містить цю ж податкову адресу позивача. (а.с. 19, 20 Т1).
Крім того, позивач проводить господарську діяльність як фізична особа-підприємець з серпня 2010р., із зазначенням місця проживання фізичної особи - АДРЕСА_2 . (а.с. 48 Т1)
Доказів того, що позивач у період з 2015 по 2020р. подавав відповідні заяви про зміну податкової адреси, матеріали справи не містять.
Відповідач, посилався на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача, відповідно облікової картки фізичної особи - платника податків, а у разі зміни позивачем адреси необхідно було подати відповідну заяву до податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції.
Проте відповідач не навів доводів та підстав щодо визначення у податковому повідомлення-рішення у 2015р. з земельного податку, а також у податковій вимозі податкову адресу позивача - АДРЕСА_2 .
Враховуючи зазначене, відповідач був обізнаний, як свідчать встановлені обставини справи, про зміну позивачем своєї податкової адреси та адреси реєстрації/проживання. Проте рішення за різними адресами.
Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач не надав доказів, що сума податкового боргу є узгодженою, з урахуванням норм ст.ст. 42, 58 ПК України, а тому оскаржені податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті відповідачем передчасно.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо правомірності визначення грошового зобов'язання за платежем земельний податок за 2017-2019р.р. за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2019р, оскільки такі не є предметом спору у цій справі.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та невірно надав оцінку обставинам справи та їх доказам, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 6083,43грн та за подання апеляційної скарги в сумі 10387грн. відповідно до вимог ст. 139 КАС України сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 16470,44грн (6083,43 + 10387).
Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі №160/11767/20 - скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 13.05.2020 року № 82819-52.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 13.05.2020 №№82819-52-60/64.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 16470,43грн (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят гривень сорок три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ ВП 4411858).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак