22 липня 2021 р. Справа № 520/9553/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/9553/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі № 520/9553/2020, в якій просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі № 520/9553/2020, яке набрало законної сили 02.12.2020.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю послався на невжиття відповідачем заходів щодо виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.12.2020. Враховуючи, що звернення до виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду по справі № 520/9553/20 не призвело до відновлення його порушеного права на отримання пенсійної виплати на підставі рішення суду, з посиланням на ст.ст.370, 382 КАС України просив суд встановити судовий контроль за виконанням відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі № 520/9553/2020 та зобов'язати Головне управлінця Пенсійного Фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі №520/9553/2020 у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття ухвали суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 520/9553/2020, ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення задовольнити та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі № 520/9553/2020, яке набрало законної сили 02.12.2020.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправомірність неврахування судом першої інстанції та ненадання оцінки відповіді Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області, відповідно до якої рішення суду в частині виплати заборгованості буде виконано відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 (далі - Постанова № 649), яка скасована в судовому порядку. Вважає, що ненадання судом першої інстанції належної оцінки діям відповідача щодо невживаття заходів з метою виконання рішення суду та недослідження дійсних причин затримки у виконанні рішення суду в частині виплати, призвело до неправильного вирішення справи. Зауважив, що і до теперішнього часу відповідачем не виплачено заборгованість з перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без поважних причин, що свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду в повному обсязі, у зв'язку з чим вважає, що підстави для відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відсутні.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі №520/9553/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 852489 від 10.03.2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці за заявою від 05.03.2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сумського апеляційного суду № 61 від 04.03.2020 року у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі №520/9553/2020 набрало законної сили 02.12.2020 року.
Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 520/9553/2020 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сумського апеляційного суду № 61 від 04.03.2020 року у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Вважаючи, що відповідачем не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі № 520/9553/20, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості, з огляду на те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження". При цьому вказав, що у суду відсутні докази того, що загальний порядок виконання судового рішення не призведе до очікуваного результату.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст.129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства” від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі №520/9553/2020, яке набрало законної сили 02.12.2020 року, видано виконавчий лист, за змістом якого Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сумського апеляційного суду №61 від 04.03.2020 року у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановою Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64046977 від 08.01.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 520/9553/2020.
Листом від 15.01.2021 року № 2000-0308-5/5136 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання рішення суду від 21.08.2020 року у справі №520/9553/2020.
В листі ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що на виконання рішення суду, відділ перерахунку пенсій № 4 своїм рішенням від 22.12.2020 року здійснив ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням довідки від 04.03.2020 року № 61, починаючи з 19.02.2020 року, а виплата боргу за період з 19.02.2020 року по 31.12.2020 року, буде здійснюватися відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, згідно з рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості.
Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Слід зауважити, що норми ст.ст. 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 20.05.2021 обставини виконання (невиконання) судового рішення (наявність або відсутність перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням довідки від 04.03.2020 року № 61, починаючи з 19.02.2020 року), судом не досліджувалися та оцінка їм не надавалася, незважаючи на наявний в матеріалах справи лист ГУ ПФУ в Харківській області № 2000-0308-5/5136 від 15.01.2021, адресований старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків Яні Барановій, яким відповідач повідомив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №520/9553/2020 виконано, проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Сумського апеляційного суду № 61 від 04.03.2020 у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Щодо виплати боргу зазначив, що остання буде здійснюватися відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 22.08.2018 № 649 згідно з рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Також вказано, що для вирішення питання виплати заборгованості пенсійної виплати дані внесено в електронний реєстр судових рішень (а.с. 89).
Наявний в матеріалах справи лист ГУ ПФУ у Харківській області №2000-0220-8/477 від 05.01.2021, адресований ОСОБА_1 , також не був досліджений судом першої інстанції, разом з цим він містив певні відомості, які підлягали перевірці (нарахування до виплати утримання судді в сумі 152605,20 грн та повідомлення про те, що доплата за період з 19.02.2020 по 01.12.2020 у сумі 1005377,99 та з 02.12.2020 по 31.12.2020 у сумі 103377,72 нарахована та буде виплачена за наявності відповідного фінансування) (а.с. 88).
Також, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до довідки (ОР 963240852489 банк 50046/6324) виплата боргу у сумі 1005377,99 грн не проведена (а.с. 90).
Колегія суддів зауважує, що твердження відповідача про те, що виплата боргу здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 22.08.2018 № 649 є неприйнятними з огляду на набрання чинності 22.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Посилання відповідача на відсутність фінансування для виплати нарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за судовим рішенням, як на обставину, що перешкоджає своєчасному виконанню судового рішення, не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції фактично обмежився посиланням на те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а також на відсутність доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не призведе до очікуваного результату, що, на думку колегії суддів є передчасним висновком, ухваленим з порушенням норм процесуального права, без встановлення обставин виконання (невиконання) судового рішення.
Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України, судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17, що в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що на даний час рішення суду фактично залишається невиконаним (зворотного відповідачем не доведено), що становить більше семи місяців з моменту набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі № 520/9553/2020 законної сили. Доказів виконання рішення суду шляхом виплати позивачу суми заборгованості з перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично сплачених сум, не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем взагалі вживалися будь-які заходи з метою виконання судового рішення, а судом першої інстанції вказані обставини не досліджувалися.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення поданої заяви про встановлення способу виконання рішення суду передчасним та такими, що зроблені при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами ст. 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі № 520/9553/2020 підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апелянта про необхідність задовольнити вимоги його заяви колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України саме суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 520/9553/2020 - скасувати.
Прийняти постанову, якою справу №520/9553/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк