19 липня 2021 року справа №360/1831/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача Захарової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 р. у справі № 360/1831/21 (головуючий І інстанції суддя І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченого грошового забезпечення,
05.04.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно утримані грошові кошти з його грошового забезпечення за період з лютого 2019 по листопад 2019 щомісячно по 1585, 80 грн. на загальну суму 15 858 грн. та стягнути витрати на правничу допомогу (а.с. 1-10).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позовну заяву було залишено без розгляду (а.с. 72-75).
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення останнім норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом спору у справі є невиплата повного грошового забезпечення позивачу за період з лютого 2019 по листопад 2019 щомісячно по 1585, 80 грн. на загальну суму 15 858 грн. Оскільки утримання грошових коштів відповідачем було здійснено з грошового забезпечення позивача, яке є його по своїй суті оплатою праці, то процесуальні строки звернення громадянина України до суду з адміністративним позовом розраховуються саме виходячи з абзацу другого статті 233 Кодекcу України про працю, які не обмежені строком звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача до судового засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
У цій справі предметом спору є стягнення безпідставно утриманих грошових коштів з грошового забезпечення на загальну суму 15 858 грн. за період з лютого 2019 по листопад 2019.
В частині першій ст. 122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на працю гарантується, в першу чергу статтею 43, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17.
Вимоги щодо стягнення безпідставно утриманих грошових коштів з грошового забезпечення позивача є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, тому у даному випадку необхідно застосовувати положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення безпідставно утриманих грошових коштів з грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 21.10.2019 у справі № 825/1832/17, від 26.11.2019 у справі № 340/184/19.
Даний спір стосується порушення законодавства про оплату праці, тому відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми індексації заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежується.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 листопада 2019 року в справі № 803/1937/17.
Приписами ст. 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема,:
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням зазначених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 195, 250, 310, 315, п. 4 ч. 1 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 р. - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 р. у справі № 360/1831/21 - скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 липня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць