19 березня 2010 р. Справа № 2-а-10556/08/1570
Категорія: 2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Болотіна Я.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
судді - Шеметенко Л.П.
при секретарі - Святошенко К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо сплати позивачу підвищеної пенсії за 2006-2008 роки, зобов'язання здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 13.10.2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси за захистом порушених прав, свобод та інтересів, посилаючись на те, що він відповідно до законодавства має статус дитини війни і право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в ст. 6 якого зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, відповідач всупереч вимогам Закону щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у належному розмірі не виплатив та не доплачує її у 2008 році, тому позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за вказаний період недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 з урахуванням поетапного підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період часу з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову Одеського окружного адміністративного скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб із статусом дитина війни, що підтверджується довідкою №1898 від 25.01.2006 р. і на нього розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 рік»від 20.12.2005р., дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік було зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року п. 17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік»в зазначеній частині не реалізовані.
Також положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»рішенням Конституційного суду України неконституційними не визнавались.
Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вищезазначені положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо сплати позивачу підвищеної пенсії за 2006-2008 роки, зобов'язання здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Ю.В. Яковлев
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко