19 квітня 2010 р. Справа № 2-а-67/09/1507
Категорія:2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Шевера В.Д.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-Ступакової І.Г.
при секретарі -Новицькій Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої державної щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за 2006-2008 роки.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року позов задоволений частково.
Визнані дії УПФ України в Болградському районі Одеської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення на 30% мінімальної пенсії неправомірним.
Зобов'язано УПФ України в Болградському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення на 30% мінімальної пенсії за період з 09 липня 2007 року і до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року і до 31 грудня 2008 року відповідно до чинного Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ України Болградському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Болградському районі Одеської області , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006 - 2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а також що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус "дитини війни" за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Однак такі умови не настали.
Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
Разом з тим, в 2008 році між сторонами склалися правовідносини, аналогічні правовідносинам 2007 року.
Так, зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Таким чином, у 2008 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виникло з 22 травня 2008 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вказане право позивача не було реалізовано протягом з 22 травня до 31 грудня 2008 року внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зобов'язати останнього нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії за вказаний період відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист
дітей війни" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначених Рішень Конституційного Суду України, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
На вказаний висновок суду апеляційної інстанції не впливає пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону, суд не вправі відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо на цьому не наполягає одна із сторін, тобто з власної ініціативи.
За таких обставин, пропущення позивачем строку звернення до суду обґрунтовано не визнано судом першої інстанції підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Болградського районного суду Одеської області від 08 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Законом порядку.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: