01 квітня 2010 р. Справа № 2-а-693/09/1514
Категорія: 2.19.4 Головуючий в 1 інстанції: Сопільняк О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Косцової І.П., Шляхтицького О.І.
при секретарі -Скоріній Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Кодимському районі Одеської області на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про перерахунок та виплату пенсії, -
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.
Суд визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області, що пов'язані з відмовою в перерахунку позивачу державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю з 01 січня 2009 року у відповідності зі ст. ст. 49, 50, та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого мінімального розміру не нижче восьми мінімальних пенсій за віком для державної пенсії по інвалідності та
75 % мінімальної пенсії за віком для щомісячної додаткової пенсії, а також зобов'язав відповідача провести зазначений перерахунок та виплатити заборгованість.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції вважав необґрунтованим порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат, відповідно до п. 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач в особі Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області подав апеляційну скаргу, в якої просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважав, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права.
Апелянт в суд апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки, суду не повідомив.
Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено і знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що позивач віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, безстроково визнаний інвалідом 2 групи, за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
З 01 січня 2009 року відповідач нараховує та сплачує ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 4,6 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якими встановлено, що особам, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, розмір основної пенсії не може бути нижчим 965 грн., а щомісячна додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлена у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державна пенсія особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, не може бути нижчою ніж восьми мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлена у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет.
За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суди першої інстанції дійшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів, прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення, що з 01 січня 2009 року розмір державної пенсії позивачеві, як особи, віднесеної до категорії 1, інваліда ІІ групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього закону, має складати 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої і для основної пенсії, і для додаткової на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі, визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ч.1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Кодимському районі Одеської області на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про перерахунок та виплату пенсії - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку цивільного судочинства до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня отримання її копії.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя О.І. Шляхтицький
суддя І.П. Косцова