02 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1033/09/1421
Категорія: 2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Паньков Д.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Єщенка О.В., Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про визнання дії неправомірними, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, зобов'язання надалі виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни, -
22 січня 2009 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області просила, поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3891 грн. 90 коп.; зобов'язати відповідача надалі виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2009 року адміністративний позов задоволений частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування соціальної державної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язано відповідача здійснити перерахунок соціальної державної допомоги позивачу, починаючи з 22 січня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та здійснити її виплату. В задоволені інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 22 січня 2008 року. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строків позовної давності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, дитиною війни, та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 01 січня 2006 року, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, суд першої інстанції правильно встановив, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про застосування ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилання представника відповідача на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними, тому що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність коштів не є підставою для невиконання зобов'язань, покладених на відповідача.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 02 квітня 2006 року, п. 17 ст. 77 виключений, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006 році Кабінет Міністрів України не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивача щодо нарахування за 2006 рік недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни задоволенню не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни без визначення чіткого періоду часу за який необхідно провести перерахунок та виплату коштів. Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році -з 09.07.2007, у 2008 році -з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік -з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік -з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році -з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України від 19 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач є інвалідом, то у 2007 році він не отримував підвищення до пенсії як дитина війни, а в 2008 році отримував 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тоді як, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України, позивач мав отримувати підвищення до пенсії як дитина війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитина війни з урахуванням строків звернення до суду, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 22 січня 2009 року, але позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року 21 січня 2008 року заявлені з пропуском строку звернення до суду.
Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання позивача на юридичну необізнаність і не вважає це поважною причиною пропуску строку, а тому пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача без визначення чіткого періоду за якій ця бездіяльність була протиправною. Проте колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо не нарахування відповідачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними, оскільки ним не були виконані вимоги Рішення Конституційного Суду України.
Суд І інстанції правильно відмовив у задоволені позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надалі виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, але не обґрунтував свій висновок. Проте такі вимог не підлягають задоволенню оскільки суд не вирішує спір, який може виникнути у майбутньому. Окрім іншого позивачу надано право на звернення до суду у разі порушення його прав з боку Пенсійного фонду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача підлягають захисту з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування, перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідні періоди з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 , ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про визнання дії неправомірними, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, зобов'язання надалі виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області щодо не нарахування підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та неправомірними дії щодо нарахування не в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України в порядку, встановленому ЦПК України, протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Домусчі С.Д.
суддя Єщенко О.В.
суддя Турецька І.О.