< Список >
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
01 червня 2010 р. Справа № 2а-3901/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання- Шаповал Є.А.,
представника позивача - Брайловської Ю.О.,
представника відповідача - Кулика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови ,-
Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області (далі по тексту - позивач, управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області) звернулось до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі по тексту -відповідач, підрозділ ВДВС) з вимогами про скасування постанови старшого державного виконавця Кубракова Костянтина Петровича про накладення штрафу від 16.03.2010р. (ВП№17641035) за виконавчим листом №2-а-1246/09 від 22.01.2010р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача призначити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.15 закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області не мало можливості виконати з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважав, що постанова про накладення штрафу від 16.03.2010р. (ВП№17641035), зважаючи на не виконання управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області в добровільному порядку виконавчого документа, була винесена у відповідності до вимог ст.ст. 5,76,87 Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених у позові підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що постанова про накладання штрафу від 16.03.2010р. (ВП№17641035) є законною та обґрунтованою, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень представників сторін, 25.02.2010 р. головним державним виконавцем підрозділу ВДВС було відкрито виконавче провадження №17641035 з примусового виконання виконавчого листа за №2-а-1246/09, виданого 22.01.2010 р. Великописарівським районним судом Сумської області про зобов'язання управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської області призначити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.15 закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(а.с.11). Відповідачу було запропоновано добровільно виконати зазначену постанову у строк до 03.03.2010 р.
Згідно п.1, ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи (а.с.11), позивачу головним державним виконавцем підрозділу ВДВС було надано строк до 03.03.2010 р. добровільно виконати рішення суду, але дана постанова позивачем у вищевказані строки добровільно виконана не була.
Частиною 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
В судовому засіданні встановлено, що за невиконання позивачем рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст.ст.76, 87 Закону України «Про виконавче провадження»16.03.2010 р. було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН Великописарівської РДА Сумської област і штрафу в розмірі 340грн. 00коп. (а.с.12).
Позивач вважає дії відповідача під час винесення постанови про накладення штрафу неправомірними, оскільки рішення суду не було ним виконання з поважних причин, а саме: через не виділення таких коштів управлінню ПСЗН Великописарівської РДА Сумської област і , розмір яких не передбачений у державному бюджеті.
Однак, дане твердження позивача суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу-існуючих прав і свобод.
Згідно ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Варто зазначити, що рішенням Великописарівського районного суду Сумської області позивача було зобов'язане саме призначити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але позивачем не було вчинено жодних дій щодо цього.
Як вбачається з доводів позивача, виконати постанову суду на даний час він не має можливості через відсутність коштів.
В той же час, умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не приймається до уваги.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, (рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку засновані на принципі юридичної визначеності. Даний принцип, як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office, рішення від 04.12.1974р.) означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це виплата щорічної разової грошової допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та на встановлені в судовому засіданні обставини і досліджені докази, невиконання рішення суду управлінням ПСЗН Великописарівської РДА сумської області стосовно призначити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.15 закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у зв'язку з відсутністю коштів, не вчинення будь-яких дій по виконанню рішення, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства.
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги головного державного виконавця підрозділу ВДВС з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1246/09, виданого 22.01.2010 р. Великописарівським районним судом Сумської області, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340грн.00коп., а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.2, 5, 9,11,94, 100, 159,161,162,163,181 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови старшого державного виконавця Кубракова Костянтина Петровича про накладення штрафу від 16.03.2010р. (ВП№17641035) за виконавчим листом №2-а-1246/09 від 22.01.2010р. -відмовити за безпідставністю..
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суд
Суддя В.М. Соколов
Повний текст постанови складений 04.06.2010 року.