копія
20 травня 2010 р. Справа № 2а-182/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненко О.В.
за участю секретаря судового засідання-Усенко І.М.
представників позивача Саєнка А.С. Клєц Н.О.,
представників відповідача Кіптенка Г.В., Дмітрієва С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" до державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що в січні-березні 2009 року відповідачем проведено перевірку, за результатами якої винесено податкові повідомлення-рішення, якими нараховано позивачу податок на прибуток зі штрафними санкціями та податок на додану вартість. Такі висновки відповідачем зроблено в зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують переміщення металобрухту від ТОВ “Полтавська металургійна компанія” та в зв'язку з тим, що контрагента визнано банкрутом і на момент проведення перевірки відповідач не мав можливості провести його перевірку. Крім того, такі висновки ґрунтуються на поясненнях одного з засновників ТОВ “Полтавська металургійна компанія” про те, що до товариства він ніякого відношення не має. В зв'язку з цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з цим товариством. Вважає такі висновки необґрунтованими. Пояснення засновником товариства надавались в іншій кримінальній справі, яка не стосується податків. Вироку по цій справі судом не постановлено та не встановлено, що засновник товариства не брав участі в його реєстрації.
Відповідно до договору позивача з ТОВ “Полтавська металургійна компанія” останнє зобов'язалось поставляти позивачу лом чорних металів за власний рахунок. Приймання лому здійснювалось у відповідності до вимог закону України “Про металобрухт”. При цьому складались акти приймання в яких зазначалось найменування юридичних осіб, кількість, джерело походження брухту. В акті зазначається про вибухову безпеку брухту, а в разі потреби вказується про дезактивацію та очищення брухту, зазначається рівень випромінювання. Порушень при прийманні брухту позивачем встановлено не було. Висновки про нікчемність угод ґрунтуються лише на припущеннях відповідача тоді як ТОВ “Полтавська металургійна компанія” внесено до ЄДРПОУ, мало ліцензію на здійснення операцій з металобрухтом та інші документи, необхідні для здійснення підприємницької діяльності. При укладенні договору копії цих документів були надані позивачеві, тому бідь-які сумніви в існуванні цього товариства та проведенні ним господарської діяльності у позивача не виникало.
З тих же підстав позивач вважає необґрунтованим рішення про нарахування відповідачем податку на додану вартість. Металобрухт, придбаний позивачем у ТОВ “Полтавська металургійна компанія” був реалізований за звичайними цінами. Позивачем отримані від контрагента податкові накладні, що давали право на включення податку, сплаченого в ціні товару до складу податкового кредиту. Контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відображав операції з позивачем в своїй податковій звітності.
Також вважає, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції, передбачені п. 17.1.6 закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Податковим агентом, який відповідає за сплату податку до бюджету є продавець товару. Покупець не несе відповідальності за виконання продавцем цього обов'язку. Право позивача на отримання бюджетного відшкодування не ставиться законом в залежність від добросовісності виконання продавцем своїх зобов'язань перед бюджетом. Крім того, вважає, що при застосуванні санкції відповідачем пропущено встановлений ст. 250 ГК України строк. Просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем 25 березня 2009 року.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали із зазначених підстав. Пояснили, що позивач проводив операції з металобрухтом. Для зайняття такою діяльність необхідне отримання ліцензії, для чого необхідно виконати ряд умов, в тому числі і щодо наявності необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації. Таку ліцензію позивач має. Мало таку ліцензію і ТОВ “Полтавська металургійна компанія”, копія якої була надана позивачу при укладенні договору. Також була отримана копія свідоцтва платника ПДВ контрагента. Було досліджено статут, на якому підписи засновників завірені нотаріально. У позивача не могло виникнути ніяких сумнівів щодо законності діяльності товариства. Договір було укладено. За цим договором ТОВ “Полтавська металургійна компанія “ тривалий час поставляла позивачу металобрухт, що оформлювалось документами, які вимагаються діючими в Україні нормативними актами, які регулюють операції з металобрухтом. Товарно-трансопортні накладні також були, але відповідно до умов договору поставка здійснюється за рахунок позивача. Позивач, як покупець, не відображає в своїй звітності витрати на доставку брухту, тому зберігати ремонтно-транспортні накладні не було ніякої необхідності. За час співпраці ї контрагентом на ТОВ “Техносплав” проводились зустрічні перевірки в зв'язку з перевіркою в м. Полтава діяльності ТОВ “Полтавська металургійна компанія”. Ніяких порушень не було встановлено. Проводились перевірки і тих підприємств, яким поставляло брухт ТОВ “Техносплав”. Досліджувався ланцюг постачання, в тому числі і ТОВ “Полтавська металургійна компанія”. Ніяких сумнівів в існуванні ТОВ “Полтавська металургійна компанія”, проведення ним господарської діяльності та наявність правовідносин з позивачем у податкових органів не виникало. Просять позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача позов не визнали. Пояснили, що в ході перевірки було встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат віднесено витрати по придбанню металобрухту з ТОВ "Полтавська металургійна компанія". Провести перевірку цього підприємства неможливо через відсутність за місцем реєстрації. Разом з тим, один з засновників цього товариства, надаючи пояснення в якості свідка по кримінальній справи, порушеній за фактом заволодіння грошовими коштами установ банку, повідомив, що за винагороду надав свій паспорт невідомим особам для реєстрації на нього земельної ділянки. Ніякого відношення до діяльності ТОВ "Полтавська металургійна компанія" не мав. Вважають, що установчий договір зазначеного товариства має ознаки фіктивності.
В ході перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, що підтверджували б переміщення металобрухту від ТОВ "Полтавська металургійна компанія" до позивача. Товарно-транспортна накладна є обов'язковим та єдиним документом, що дає право на перевезення товарів та засвідчує факт такого переміщення. Контрагент позивача не мав трудових ресурсів, умов для зберігання металобрухту та не міг виконувати угоду в зазначених обсягах. Крім того, працівник залізничної станції, де розміщувався майданчик позивача, надала пояснення, що машини з брухтом з Полтави для позивача не приходили. Вважають, що договір між позивачем та ТОВ "Полтавська металургійна компанія" не був направлений на досягнення господарського результату, а мав на меті лише створення податкової вигоди. Він є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, що в свою чергу є порушенням публічного порядку. За цією ознакою правочин є нікчемним та не створює ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Прибуткові та видаткові накладні, що засвідчують виконання умов договору сторонами доказової сили не мають, оскільки були складені за нікчемною угодою. Позивачем відображено в складі валових витрат кошти сплачені за нікчемною угодою та віднесено до складу податкового кредиту суми податку, що нібито сплачений за цією ж угодою. В зв'язку з цим відповідачем винесені оспорюванні повідомлення-рішення, яким донараховано позивачу податок на прибуток та податок на додану вартість, застосовано фінансові санкції. Додатково застосовано фінансові санкції в зв'язку з заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах, що зазначено в окремому повідомленні-рішенні. Вважають зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у відповідності до вимог закону. Просять в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що в березні 2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 01012007 року по 30.09.2008 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт та видано податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2009 року, яким визначено зобов'язання позивача № 0000342314/0/18636 з податку на додану вартість в сумі 183449 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем 122299 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61150грн. 00 коп.; № 0000322314/0/18635 з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4545858 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем 3196951 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1348907 грн. 00 коп. та № 0000322314/0/18634 з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1598476 грн. 00 коп. (т.1 а.с.7-38).
Відповідно до акту перевірки, відповідачем було встановлено, що між позивачем та ТОВ “Полтавська металургійна компанія” 07.04.2006 року укладено договір купівлі-продажу брухту чорних металів” дія якого в подальшому продовжувалась. В періоді, що перевірявся, позивачем оприбутковано металобрухту, отриманого за договором, на суму 12787805 грн. 11 коп. Проведено розрахунок векселем на суму 520 00 грн., а інша частина оплачена в безготівковій формі. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей оформлювались на директора ТОВ “Техносплав” - Саєнка А.С. Оформлені видаткові та прибуткові накладні, акти приймання-передачі брухту. Відповідно до наданих в ході перевірки бухгалтерських документів, позивачем до складу валових витрат віднесено суми, сплачені за договором купівлі-продажу металобрухту з ТОВ “Полтавська металургійна компанія”. Також до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, сплачені за тими ж операціями. Відповідач вважає правочин, укладений позивачем з ТОВ “Полтавська металургійна компанія” нікчемним та таким, що не породжує правових наслідків та не дає права позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту. Такі висновки відповідачем зроблено в зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ “Полтавська металургійна компанія”. З такою позицією суд погодитись не може, оскільки відсутність підприємства за місцем знаходження в 2009 році не свідчить про відсутність правовідносин його з позивачем в 2007-2008 роках. Відповідно ж до повідомлення ДПІ в м. Полтава ТОВ “Полтавська металургійна компанія” постановою господарського суду Полтавської області від 15.12.2009 року визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру (т. 2 а.с.35). Крім того, повідомлено, що ТОВ “Полтавська металургійна компанія” зареєстровано в 2004 році. В період з січня 2007 року по вересень 2008 року товариство подавало декларації по податку на додану вартість ( т. 2 а.с.16). Будь-яких доказів, що при цьому в деклараціях не відображались відносини з ТОВ “Техносплав” відповідачем не подано.
Відповідачем подано службову записку в.о. начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми відповідно до якої в між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість ТОВ “Полтавська металургійна компанія” та позивача існують розбіжності (т.2 а.с. 24), однак не подано ніяких доказів, що свідчили б про наявність таких розбіжностей.
Відповідач вважає фіктивним та таким, що не тягне ніяких правових наслідків установчий договір між засновниками ТОВ “Полтавська металургійна компанія”. В судовому засіданні представниками відповідача повідомлено, що сам договір відповідачем не досліджувався, висновки про його фіктивність було зроблено на підставі пояснень одного з засновників, наданих в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом заволодіння коштами банківських установ. Відповідно, є фіктивними і інші рішення, що приймались від імені засновників. Відповідачем надано копію протоколу допиту в якості свідка Соколова І.Б. Відповідно до якого він не мав наміру виступати засновником товариства, про його діяльність нічого не знає. Надав за винагороду свій паспорт для оформлення земельної ділянки. Після цього у нотаріуса підписав кілька документів не знайомлячись з їх змістом (т.2 а.с.13-15). Відповідачем не подано доказів визнання установчих документів ТОВ “Полтавська металургійна компанія” недійсними. Суд не може погодитись з позицією відповідача про те, що визнання недійсним установчого договору засновників товариства матиме наслідком автоматичне визнання недійсними усіх правочинів, що були укладені від імені цього товариства, в тому числі і з позивачем. Крім того, відповідно до повідомлення УБОЗ ГУМВС України в Полтавській області кримінальна справа, порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 358 ч. 1, 3 КК України закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях службових осіб ТОВ “Полтавська металургійна компанія” ознак злочину (т.2 а.с. 22).
В судовому засіданні представниками відповідача повідомлено, що ТОВ “Полтавська металургійна компанія” не мала трудових ресурсів для виконання умов договору. Відповідно до повідомлення ДПІ у м. Полтава (т.2 а.с.16) видом діяльності ТОВ “Полтавська металургійна компанія” є оптова торгівля відходами та брухтом. Порядок здійснення операцій з металобрухтом врегульовано законом України “Про металобрухт”. Такий вид діяльності вимагає обов'язкового отримання ліцензії. Представником позивача повідомлено, що при укладенні договору ТОВ “Полтавська металургійна компанія” було надано нотаріально засвідчену копію статуту, свідоцтво платника ПДВ та ліцензію. Не довіряти цим документам підстав не було. Відповідачем не подано доказів, що спростовували б твердження позивача про наявність у ТОВ “Полтавська металургійна компанія” ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом. Однією з умов отримання такої ліцензії є наявність в штаті підприємства необхідної кількості працівників з відповідною кваліфікацією. Наявність ліцензії свідчить про виконання ліцензійних умов, в тому числі і щодо кількості та кваліфікації працівників.
В ході перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що свідчили б про переміщення металобрухту від контрагента до позивача. В зв'язку з цим відповідачем зроблено висновок про відсутність у сторін правочинну наміру на створення реальних правових наслідків. Вважає, що усі інші документи виготовлені лише з метою створення податкової вигоди, тому договір між позивачем та ТОВ “Полтавська металургійна компанія” порушує публічний порядок та є нікчемним. З такою позицією відповідача суд також погодитись не може. Для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 ЦК України України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у ТОВ “Полтавська металургійна компанія” не подано. Сама лише відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на переконання суду не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, брухт не переміщувався, оскільки факт виконання договору підтверджується іншими доказами. Так, в ході перевірки були досліджені та відображені в акті перевірки первинні документи: видаткові та прибуткові накладні, акти походження брухту, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім'я директора ТОВ “Техносплав”, досліджені в ході перевірки та надані позивачем до суду приймально-здавальні акти за період, що перевірявся, в яких зазначено за яким договором передається брухт, учасників договору та їх реквізити, кількість цінц за одиницю та загальну вартість майна, що передається, джерело утворення брухту, результати радіаційного контролю (т.1 а.с.151-246). Також позивачем надано до суду відомості про рух коштів по рахунку в банку, відповідно до яких оплата за договором проводилась позивачем в безготівковій формі на рахунок ТОВ “Полтавська металургійна компанія” (т.1 а.с.99-150). В судовому засіданні представником позивача повідомлено, що відповідно до умов договору брухт доставлявся контрагентом за власний рахунок автомобільним транспортом. При цьому товарно-транспортні накладні оформлювались. Позивач не відображав витрати на транспортування брухту в складі своїх валових витрат, тому не мав необхідності зберігати товарно-транспортні накладні та не зберігав через великий обсяг документації. На підприємстві зберігались документи, наявність яких вимагається ліцензійними умовами для осіб, що здійснюють операцїї з металобрухтом, вісі вони були надані для перевірки. Будь-які докази, що спростовували б такі твердження відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 5 п. 5.1 закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Суд вважає, що витрати позивача по придбанню брухту у ТОВ “Полтавська металургійна компанія” підтверджені належними первинними документами і правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.
Вході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ ”Полтавська металургійна компанія”, однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочин, укладений цими сторонами нікчемним, а сплату коштів за ним такою, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача. Як зазначалось вище, суд вважає, що виконання договору підтверджується належними доказами.
Відповідно до ст. 7 п. 7.4 п.п.7.4.1 закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п.п.7.5.1 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до акту перевірки в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних відповідачем не зроблено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні брухту у ТОВ “Полтавська металургійна компанія” до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.
Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до переконання, що дослідженими в судовому засіданні доказами правомірність повідомлень-рішень, виданих відповідачем не підтверджена і доказів на підтвердження правомірності таких рішень відповідачем не надано. В зв'язку з викладеним, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення якими визначено податкові зобов'язання позивача та застосовано штрафні (фінансові) санкції № 0000342314/0/18636 від 25 березня 2009 року по податку на додану вартість в сумі 183449 грн. 00 коп., № 0000322314/0/18635 від 25 березня 2009 року з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4545858 грн. 00 коп. та № 0000322314/0/18634 від 25 березня 2009 року з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1598476 грн. 00 коп. мають бути визнані нечинними.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" до державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення видані державною податковою інспекцією м. Суми № 0000342314/0/18636 від 25 березня 2009 року, яким визначено зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" з податку на додану вартість в сумі 183449 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем 122299 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61150грн. 0 коп.; № 0000322314/0/18635 від 25 березня 2009 року, яким визначено зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4545858 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем 3196951 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1348907 грн. 00 коп.; № 0000322314/0/18634 від 25 березня 2009 року, яким визначено зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1598476 грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техносплав" витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя < Текст > О.В. Соп'яненко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Соп'яненко