< Список >
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
01 червня 2010 р. Справа № 2а-1175/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Гелети С.М.,
за участю секретаря судового засідання Чикалової М.С.
позивача Стусової Н.В., представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача Марченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом приватного підприємства ОСОБА_2 м.Суми до Державної податкової інспекції в м.Суми про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Приватний підприємець ОСОБА_2 (далі -позивач, ПП ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0001621701/0/49180 від 24.07.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 283778 грн. 50 коп., в т.ч. 182519 грн. основного платежу, 91259 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що податкове повідомлення - рішення є неправомірним, оскільки нею, як підприємцем, було придбано товари та послуги, розрахунки з постачальниками здійснені в повному обсязі, в подальшому, відповідно актів КБ-2в, об'єкт прийнятий Замовником та нараховані відповідні податкові зобов'язання, які сплачені до бюджету; згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (далі -Закон України «Про ПДВ») в момент отримання податкових накладних у суб'єкта підприємницької діяльності виникає право на податковий кредит; включення отриманих податкових накладних до податкового кредиту цілком відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст..7 ЗУ „Про ПДВ", тому позивач сплатила податок на додану вартість в складі вартості товару, отриманого від постачальника; чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_2 згідно податкових накладних виписаних приватним підприємством «Оксітек»та приватним підприємством «Ліана»було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, але дані підприємства протягом періоду який перевірявся не були платниками податку на додану вартість, тому відповідно не мали права виписувати податкові накладні, дані податкові накладні не можуть враховуватись в податковому обліку та бути підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту, оскаржуване рішення вважає правомірним та таким, що відповідає діючому законодавству, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ДПІ в м. Суми була проведена планова перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Стусової Н.В. за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт від 8 липня 2009 року №4837/7/17/1016/2326010665/88 (а.с. 5-17).
Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2 , підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, та донараховано податку на додану вартість в сумі 182519 грн., в тому числі за листопад 2006 року - 3999 грн., за грудень 2006 року - 9033 грн., за серпень 2007 року - 973 грн., за вересень 2007 року - 15207 грн., за жовтень 2007 року - 76030 грн., за листопад 2007 року - 19006 грн., за березень 2008 року - 786 грн., за квітень 2008 року - 6841 грн., за травень 2008 року -3289 грн., за червень 2008 року - 42140 грн., за липень 2008 року - 3216 грн., за жовтень 2008 року - 1999 грн.
Перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_2 згідно податкових накладних, виписаних приватним підприємством «Оксітек»та приватним підприємством «Ліана», включила до податкового кредиту суми податку на додану вартість за період з листопада 2006 року по липень 2008 року на загальну суму 903083,94 грн., в тому числі податку на додану вартість 180616 грн.
Як вбачається із копії листа ДПІ в Кіровському районі м Дніпропетровська від 17 жовтня 21008 року №24705/7/23-518 приватне підприємство «Оксітек» не звітує з листопада 2004 року, ліквідовано по причини банкрутства(а.с. 42), а свідоцтво платника податку на додану вартість №04426368 від 5 вересня 2003 року анульовано 10 квітня 2006 року, що підтверджується копією акту від 10.04.2006 року (а.с. 83).
15.02.2006 року свідоцтво про реєстрацію приватного підприємства «Оксітек»як платника податку на додану вартість анульовано, що підтверджується копією акту №36357203 від 12 лютого 2003 року (а.с.41).
Як вбачається із пояснень представника податкового органу, інформація про анулювання свідоцтв даних платників податку на додану вартість, була оприлюднена на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, дана інформація є загальнодоступною (а.с. 81)
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Таким чином, ПП «Оксітек»та ПП «Ліана»протягом періоду який перевірявся не були платниками податку на додану вартість, відповідно не мали права виписувати податкові накладні. Виписані податкові накладні особою яка не є платником податку на додану вартість не можуть враховуватись в податковому обліку та бути підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту.
Також слід зазначити, що проведеною перевіркою податковим органом було встановлено, що згідно додатку № 5 податкової декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008 року до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість 1998,50 грн., сплачена товариством з обмеженою відповідальністю «МІКЕОН ТЕХ», але позивач зазначила, що податкова накладна, виписана ТОВ «МІКЕОН ТЕХ» у неї відсутня.
Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, з урахуванням змін та доповнень, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Підпунктом «а»підпункту 10.1 статті 10 вищезазначеного Закону визначено, що особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку на додану вартість до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства ОСОБА_2 м.Суми до Державної податкової інспекції в м.Суми про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621701/0/49180 від 24.07.2009 року -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Гелета
Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2010 року.