Ухвала
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 345/924/21
провадження № 61-11471ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею. Батько дитини проживає окремо та сплачує аліменти на утримання дочки у розмірі 1 860,00 грн щомісячно. Разом з цим, розмір аліментів який сплачує батько дитини недостатній для належного забезпечення та утримання доньки, яка дорослішає та її потреби постійно збільшуються. Вона на даний час не працює, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилися ще двоє дітей, у зв'язку з чим не може забезпечити дочці ОСОБА_3 достойний рівень життя. Просить змінити спосіб присудження аліментів, встановлений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2013 року та стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дочкою повноліття.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено спосіб стягнення та розмір аліментів, визначений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2019 року у цивільній справі № 345/1435/18.
Проведено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів в новому розмірі розпочато з часу набрання цим рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинено з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2019 року у цивільній справі № 345/1435/18.
Виконавчий лист по справі за № 345/1435/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відкликано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 грн судового збору.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про зміну способу присудження аліментів, встановленого рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2013 року та стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 % від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Вирішено питання щодо судового збору.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, ОСОБА_1 посилається на підпункти а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
За змістом підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 не додала до касаційної скарги докази, які б підтверджували такі обставини, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування для такого перегляду, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2021 рокуухвалена у малозначній справі, вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 30 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець