Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 554/8549/15-ц
провадження № 61-18460св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Лобова О. А., Обідіної О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2008 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МL-D00/098/2008, згідно з яким
ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 40 600 доларів США на споживчі цілі.
28 листопада 2011 року сторони уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору, за умовами якого було змінено валюту кредиту на гривню та розмір кредиту, що згідно з пунктом 2.1.2 додаткового договору № 1 склав 246 169,76 грн.
20 березня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 як солідарним боржником за кредитним договором № МL-D00/098/2008 укладений договір поруки № SR-D00/098/2008 та 28 листопада 2011 року додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-D00/098/2008.
07 листопада 2014 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за вказаними вище кредитним договором та договором поруки.
Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконувала, 05 грудня 2014 року їй направлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитом у розмірі 199 107,68 грн та процентів за користування кредитом - 30 098,18 грн.
Позивач стверджував, що у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 525, 526, 530, 553, 554, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідачі не виконали своїх зобов'язань з повернення суми кредиту, тому на підставі статті 1050 ЦК України мають достроково повернути кредит та сплатити проценти і пеню.
Станом на 28 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 265 757,66 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту -
199 107,68 грн, заборгованість за процентами - 30 098,18 грн, пені -
36 551,80 грн.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути солідарно
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року № ML-D00/098/2008
у розмірі 265 757,66 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 199 107,68 грн, заборгованості за процентами - 30 098,18 грн, пені -
36 551,80 грн.
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави
від 26 листопада 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість станом на 28 січня 2015 року за кредитним договором від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008
у розмірі 265 757,66 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 2 657,58 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2015 року скасовано.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 березня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, прийнятою у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
Хопти С. Ф., Черняк Ю. В., касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 червня 2019 року позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 20 червня 2019 року про залишення без розгляду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без розгляду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 травня 2020 року, ухваленим у складі судді Блажко І. О., у задоволені позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Судові витрати у розмірі 2 657,58 грн віднесено на користь держави.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовами пункту 2.1.9.1 додаткового договору № 1 передбачено право банку на дострокове повернення суми кредиту за наявності відповідних обставин. Матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення банком відповідачів про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 28 січня 2015 року та необхідність сплатити таку суму заборгованості протягом 60 календарних днів з дня отримання цього повідомлення. Позивач не довів наявності підстав для дострокового виконання основного зобов'язання відповідачами, оскільки відомості про направлення на адресу відповідачів та отримання ними повідомлення банку про необхідність сплатити наявну заборгованість у 60-денний строк відсутні. Крім того, суду надано договір відступлення права вимоги від 07 листопада 2014 року, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», за яким передано та відступлено стороні ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних ПАТ «ОТП Банк» за договором забезпечення, а не право вимоги за кредитним договором від 20 березня 2008 року
№ МL-D00/098/2008. Договір факторингу від 07 листопада 2014 року б/н суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008 у розмірі 199 107,68 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» нараховані та несплачені проценти за кредитним договором від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008 станом на 20 січня 2015 року у розмірі
30 098,18 грн та пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі
36 551,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
10 373,98 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
6 207,79 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поза увагою місцевого суду залишився той факт, що сторони кредитного договору в належній формі узгодили порядок направлення позичальнику досудової вимоги кредитора про дострокове виконання боргових зобов'язань, яка вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги засобами поштового зв'язку незалежно від причин невручення поштового відправлення. Така вимога була направлена позивачем на адресу боржника ОСОБА_1 15 грудня 2014 року та за умовами підпункту 2.1.9.2 пункту 2.1.9. кредитного договору вважається врученою 22 грудня 2014 року. Виконання боргових зобов'язань у цілому у такому випадку має бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 починаючи з 22 жовтня 2013 року, допускала прострочення виконання зобов'язань понад 92 календарні дні, тому позивач має право вимоги дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на підставі частини другої статті 1050 ЦК України та підпункту 2.1.9.1 пункту 2.1.9 додаткового договору, що не враховано місцевим судом.
Частково задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходить із того, що у договорі сторін строк поруки не встановлено, кредитор має пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який визначено досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2014 року про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги, тобто до 21 січня
2015 року. Із позовом до ОСОБА_2 як солідарного боржника, який несе повну відповідальність за повернення основної суми кредиту, наданого боржнику ОСОБА_1 , позивач звернувся 02 липня 2015 року - у межах шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання, тому вимога ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про солідарне стягнення
з відповідачів 199 107,68 грн кредитних коштів ґрунтується на вимогах закону та встановлених у справі фактичних обставинах.
З урахуванням того, що обов'язок позичальника зі сплати процентів за користування кредитом визначається щомісячними платежами, а пеня нараховується за кожний день прострочення, відповідальність поручителя ОСОБА_2 обмежується строком виконання за кожним таким платежем, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за період з 30 січня 2014 року по 05 грудня 2015 року порука ОСОБА_2 , на час пред'явлення позивачем вимоги до поручителя, припинилась, а тому позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в цій частині до
ОСОБА_2 апеляційний суд відхилив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня
2020 року, залишити в силі рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 26 травня 2020 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
22 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Октябрського районного суду м. Полтави.
21 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Луспеника Д. Д.
Згідно з протоколом повторно визначення судді від 16 червня 2021 року визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйова І. А., Гулько Б. І., Лідовець Р. А., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Черняк Ю. В.
Згідно з протоколом повторно визначення судді від 30 червня 2021 року визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйова І. А., Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, надав неправильну оцінку зібраним доказам. Так, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що докази відправлення досудової вимоги не містять обов'язкових реквізитів, копії виготовлені не з оригіналів, а з проектів, які не пройшли в подальшому поштового контролю, а відправлення за ним не здійснювалося.
Надані письмові докази щодо направлення досудової вимоги є сфальсифікованими та не відповідають вимогам частини четвертої статті 95 ЦПК України, а судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини дев'ятої статті 83 ЦПК України.
Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення статті 517 ЦК України до спірних правовідносин, а посилання на положення статті 516 ЦК України не стосується обставин справи, оскільки відсутній спір щодо черговості або суб'єктності погашення боргу.
Крім того, заявник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 252, частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки шестимісячний строк підлягав обрахуванню від дати умовного отримання вимоги - 23 грудня 2014 року, тому закінчуватися мав 24 червня 2015 року. Однак позов до суду подано
02 липня 2015 року, тобто після збігу шестимісячного строку, визначеного законом для пред'явлення вимоги до поручителя.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений касаційним судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МL-D00/098/2008, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 40 600 доларів США на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту визначена сторонами - 20 березня 2023 року. Сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка. Сума кредиту та нарахованих процентів погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.
28 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-D00/098/2008, відповідно до якого змінено валюту кредиту на гривню та розмір кредиту, який відповідно до пункту 2.1.2. додаткового договору становив
246 169,76 грн. Сторони домовились, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти, які будуть розраховуватись на підставі плаваючої процентної ставки. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (ануїтентними платежами, платежами, що зменшуються).
Виконання вказаного зобов'язання позичальника забезпечено договором поруки від 02 березня 2008 року № SR-D00/098/2008, укладеним між
АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 як солідарним боржником.
28 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладений додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-D00/098/2008, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати солідарно за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором від 20 березня 2008 року
№ МL-D 00/098/2008, а саме: повернення основної суми кредиту -
246 169,76 грн не пізніше 20 березня 2023 року та сплату процентів за користування кредитом у розмірі, терміни і в порядку, що передбачені умовами кредитного договору.
07 листопада 2014 року АТ «ОТП Банк» відступив свої права вимоги за вказаними договорами ТОВ «ОТП Факторинг Україна», уклавши відповідний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
За умовами укладеного договору про відступлення права вимоги АТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору, та договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставне майно, перелік якого міститься у додатку № 1 до вказаного договору, зокрема, і за кредитним договором від 20 березня 2008 року № МL-D 00/098/2008.
З метою організації обслуговування кредитного портфелю, 07 листопада 2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та АТ «ОТП Банк» укладений договір комісії, за яким банк взяв на себе зобов'язання, зокрема, приймати платежі за кредитними договорами від боржників та поручителів
у національній та іноземній валюті, здійснювати конвертацію іноземної валюти в українську гривню та перераховувати такі кошти за поточним офіційним курсом у день їх надходження без стягнення будь-яких комісій.
15 грудня 2014 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 200211940
від 05 грудня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором
від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008, що підтверджено описом вкладення в цінний лист, списком № 053160986740 згрупованих поштових відправлень та квитанцією про оплату поштових відправлень.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило боржника про перехід до нього права вимоги та заміну кредитора у спірному зобов'язанні, а також заявило про дострокове виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі, шляхом сплати на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за тілом кредиту у розмірі
199 107,68 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами - 30 098,18 грн протягом тридцяти календарних днів з дати отримання цієї вимоги.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20 березня
2008 року, складеного станом на 06 лютого 2017 року, встановлено, що позичальник ОСОБА_1 з 22 жовтня 2013 року допускала прострочення виконання боргових зобов'язань понад 92 календарних днів.
Заборгованість позичальника станом на 28 січня 2015 року склала 265 757,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 199 107,68 грн, за процентами за користування кредитними коштами - 30 098,18 грн, пеня - 36 551,80 грн.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з цим позовом 02 липня 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора
у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За приписами статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту 2.1.9.1 пункту 2.1.9 додаткового договору
від 28 листопада 2011 року № 1 до кредитного договору від 20 березня
2008 року № МL-D 00/098/2008, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 92 календарних дні чи невиконання позичальником або третіми особами інших умов кредитного договору сторони домовилися, що позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору, у зв'язку з чим позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до підпункту 2.1.9.2 цього додаткового договору.
Згідно з підпунктом 2.1.9.2 пункту 2.1.9 додаткового договору
від 28 листопада 2011 року № 1 до кредитного договору від 20 березня
2008 року № МL-D 00/098/2008, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у невизначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/ або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/ чи інших зобов'язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та /або умов документів забезпечення. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги. Згідно із застереженням для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв'язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі, чи іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документа поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема, ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, вимога вважається отриманою позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку неотримання позичальником вимоги повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.
Крім того, частинами першою та другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник
і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що
і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до вимог статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з пунктом 4.2 статті 4 договору поруки від 20 березня 2008 року
№ SR-D 00/098/2008 сторони погодили термін дії договору та припинення відповідальності поручителя лише після виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами укладеного договору про відступлення права вимоги ПАТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних кредитору, за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до цього договору та договорами забезпечення, зокрема, і за кредитним договором
від 20 березня 2008 року № МL-D 00/098/2008. При цьому суд дійшов правильного висновку про те, що договір відступлення права вимоги
від 07 листопада 2014 року стосується предмета доказування та є належним та допустимим доказом, який дає змогу дійти висновку про факт набуття позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги до відповідачів як солідарних боржників за кредитним договором
від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008, оскільки є чинним, ніким не оспорений.
Одночасно, з урахуванням вимог статей 1054, 1050 ЦК України, підпунктів 2.1.9.1, 2.1.9.2 додаткового договору № 1 від 28 листопада 2011 року до кредитного договору від 20 березня 2008 року № МL-D00/098/2008 та наданих сторонами письмових доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що досудова вимога кредитора направлена ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу боржника
ОСОБА_1 15 грудня 2014 року та за умовами підпункту 2.1.9.2 додаткового договору вважається їй врученою 22 грудня 2014 року, а виконання боргових зобов'язань, у такому випадку, має бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів (визначено досудовою вимогою) з моменту, коли вимога вважається отриманою, тобто до 21 січня 2015 року. Таким чином, правильними є висновки суду про те, що звернувшись до суду 02 липня 2015 року з позовом до солідарного боржника ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредиту, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» діяв у межах строків, визначених частиною першою статті 252 ЦК України та частиною четвертою статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції про припинення поруки
ОСОБА_2 щодо заборгованості позичальника за процентами за користування кредитними коштами у сумі 30 098,18 грн та пені у сумі 36 551,80 грн, що рахується з 30 січня 2014 року по 05 грудня 2014 року, на час пред'явлення позивачем вимоги до поручителя, є обґрунтованими, та такими, що відповідають вимогам частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , у цій частині колегія суддів не приймає, оскільки судове рішення поручителем ОСОБА_2 не оскаржується.
При цьому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо невідповідності копій матеріалів досудової вимоги вимогам частини четвертої статті 95 ЦПК України, оскільки це виходить за межі статті 400 ЦПК України, а заявник не була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним правом, наданим їй статтями 12, 95 ЦПК України, під час нового розгляду справи у судах першої чи апеляційної інстанцій.
Доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції положень частини дев'ятої статті 83 ЦПК України, оскільки позивач не надіслав відповідачам письмові докази: копії опису вкладень та чеків, чим порушив її права сторони у процесі, а суд не надав цьому оцінки, колегія суддів спростовує. Матеріали справи містять докази того, що її представник - адвокат Новіков І. І. неодноразово ознайомлювався з матеріалами справи, зокрема 17 квітня 2019 року (том 2, а с. 132), після долучення позивачем згаданих описів вкладень та чеків, що свідчить про обізнаність сторони з фактичними обставинами справи та відновлення прав, гарантованих їй статтею 13 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про наявність у позичальника права не виконувати свого обов'язку новому кредитору згідно з положеннями статті 517 ЦК України до надання йому доказів переходу до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав у зобов'язанні, які полягають не тільки в укладенні відповідного договору, а й у передачі документів, що засвідчують права, які передаються та інформації, яка є важливою для їх здійснення, колегія суддів спростовує, оскільки зазначені заявником обставини не позбавляють боржника обов'язку щодо виконання такого зобов'язання первісному кредитору.
Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що за змістом статей 516, 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Аналогічні роз'яснення зазначено у правових позиціях, викладених Верховним Судом України у постановах від 23 вересня 2015 року у справі
№ 6-979цс15 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2765цс15.
Виконання зобов'язання первісному кредитору відповідачами, які
є солідарними боржниками, матеріали справи не містять.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Таким чином, апеляційний суд виконав вимоги статей 89, 417 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, правильно застосував положення статей 252, 512, 514, 559, 1054,1050 ЦК України до спірних правовідносин.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 21 січня 2021 року зупинено виконання судового рішення суду апеляційної інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про залишення його без змін, тому виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року підлягає поновленню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Полтавського апеляційного суду
від 26 жовтня 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. В. Коломієць
Судді: І. А. Воробйова
І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець