Ухвала
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 405/5478/17
провадження № 61-8980ск21
Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гулейкова Ігоря Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» про визнання недійсним відчуження арештованого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року,
31 травня 2021 року на поштову адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у вищевказаній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Усик Г. І.
07 червня 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Олійник А. С., Осіяна О. М., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В., Яремка В. В., Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., ОСОБА_7
ОСОБА_1 обґрунтовував заяву про відвід тим, що постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 405/5478/17 (провадження № 61-14072св20) відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , а постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року залишено без змін. Саме цим судовим рішенням порушено його права та інтереси. Залишення в силі постанови Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 405/5478/17, потягло за собою унеможливлення виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року у справі № 405/11641/13-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , від імені якого виступає ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення дій, які порушують право та усунення перешкод у користуванні власністю, визнання незаконним і не чинним рішення виконкому, визнання недійсним договору оренди, визнання незаконними дії, визнання права власності, зобов'язання проведення ремонту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Кіровоградська міська рада та виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. ОСОБА_1 також посилався на протилежну практику Верховного Суду, яка викладена у різних постановах у подібних спорах, що на думку заявника свідчить про повну втрату довіри, правосвідомості, віри у справедливість, порядність правосуддя, державність України. На підставі вищенаведеного вважав, що судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду є упередженими і такими, які не зможуть забезпечити об'єктивний судовий розгляд справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в частині заявлення відводу суддів, які входять до складу колегії суддів, що здійснює розгляд касаційної скарги заявника, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 - визнано необґрунтованою; а в частині відводу інших суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Олійник А. С., Осіяна О. М., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В., Яремка В. В.) - залишено без розгляду.
Заяву про відвід колегії суддів, що здійснює розгляд касаційної скарги заявника ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ) передано іншому судді у порядку, передбаченому статтею 40 Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), у порядку, визначеному частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. від 11 червня 2021 року у задоволенні заяви про відвід суддів Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Ступак О. В. відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Гулейкова І. Ю. від 17 червня 2021 року визнано підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови неповажними; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги; касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків до 19 липня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. Зокрема, надано ОСОБА_1 строк для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначити дату, коли саме йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови та підтвердити відповідними доказами та сплатити судовий збір у розмірі 4 228,80 грн.
У липні 2021 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду заяву про відвід судді Гулейкова І. Ю., яка обґрунтована порушенням суддею-доповідачем положень ЦПК України, оскільки вважає, що подана ним касаційна скарга відповідає вимогам процесуального законодавства.
Так заявник не погоджується з ухвалою Верховного Суду в частині, якій зазначено, що ОСОБА_1 не зазначено конкретну дату, коли саме стало відомо про оскаржувану постанову. Вважає, що суд не взяв до уваги його посилання в попередньому клопотанні: «лише після ознайомлення 12 травня 2021 року з справою № 405/5478/17, отримання постанови апеляційного суду від 20 серпня 2020 року з'явилась можливість реалізації права касаційного оскарження в порядку частини першої статті 17, частини третьої статті 18, частини першої статті 389 ЦПК України». Зазначені обставини заявник підтвердив відповідними доказами: повісткою про виклик його до суду для розгляду справи в якості заінтересованої особи стягувача від 23 квітня 2021 року та заявою про ознайомлення зі справою № 405/11641/13-ц.
Невзяття суддею-доповідачем до уваги зазначених обставин ОСОБА_1 вважає підміною процесуальних фактів, що викликає сумніви в неупередженості або об'єктивності судді-доповідача Гулейкова І. Ю. Такі доводи є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Оцінюючи доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у сукупності з доказами наданими на їх підтвердження, суддя-доповідач керувався тим, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 405/11641/13-ц відсутні судові рішення про залучення ОСОБА_1 до участі у справі на етапі вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, а отже надані судова повістка та копія заяви про ознайомлення з матеріалами справи не можуть вважатись належними доказами на підтвердження цього факту. Крім того, звернуто увагу на те, що ОСОБА_1 був учасником справи № 405/11641/13-ц, інтереси якого представляв законний представник - його батько ОСОБА_2 , останній також є позивачем у справі № 405/5478/17, а отже мав передбачити, що у цій справі можуть вирішуватись питання прав та законних інтересів його сина.
Тобто, суд взяв до уваги наведені заявником обставини та надавши їм належну оцінку, визнав необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Пономарьов проти України» зазначав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Водночас, обґрунтовуючи заяву про відвід, ОСОБА_1 зазначає про незгоду з мотивами ухвали Верховного Суду в частині відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки він надав належні докази на підтвердження майнового стану, яким суддя не надав належну оцінку.
З цього приводу Суд звертає увагу на те, що звільнення від сплати судового збору з метою забезпечення реалізації права особи на доступ до суду без достатніх доказів не є захистом права особи на доступ до суду.
Така позиція кореспондується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (параграф 60).
Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суддя-доповідач на власний розсуд, у межах повноважень наданих ЦПК України, застосував норми процесуального права та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» відповідно до обставин конкретної справи.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю., суд виходить із наступного.
У відповідності до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю. є необґрунтованою, оскільки по своїй суті є незгодою заявника з прийнятим суддею процесуальним рішенням, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Гулейкова І. Ю. не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді та зводиться до незгоди з вимогами ухвали Верховного Суду від 17 червня 2021 року та її мотивуванням.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді-доповідача Гулейкова І. Ю., тому у відповідності до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді-доповідача Гулейкова Ігоря Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» про визнання недійсним відчуження арештованого майна за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року.
Заяву про відвід судді-доповідача Гулейкова Ігоря Юрійовича передати для вирішення іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков