Ухвала
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 219/6058/18
провадження № 61-1012св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Будулуци М. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 липня 2016 року між ним та АТ «КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0071243976801 (Вклад «Стандарт, 6 міс.»), за умовами якого він вніс на депозит 226 263,63 грн, строком на 6 місяців з виплатою
16 процентів річних на суму вкладу. На підставі його заяви від 27 липня
2017 року дію договору банківського вкладу продовжено на 6 місяців, до
27 січня 2018 року включно, з виплатою 16 процентів річних, з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 та зарахуванням процентів за вкладом на рахунок/карту № НОМЕР_2 . 05 січня 2018 року видана нова картка
№ НОМЕР_3 зі строком дії до жовтня 2021 року.
Пунктом 21 договору передбачено право вкладника витребувати вклад протягом 5 календарних днів з дати закінчення кожного строку вкладу. Дія договору припиняється з виплатою усієї суми вкладу разом з відсотками відповідно до умов договору. Якщо закінчення строку вкладу припадає на вихідний день, то виплата суми проводиться в перший робочий день банку.
29 січня 2018 року, в межах передбаченого пунктом 21 договору строку, він звернувся до Бахмутського центрального відділення Краматорської філії
АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення банківського вкладу та нарахованих процентів, проте йому було відмовлено. У подальшому всі його численні звернення до відповідача з вимогами про розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів залишені без задоволення.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з АТ «КБ «ПриватБанк» на його користь:
- три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, в розмірі 3 422,40 грн;
- інфляційні втрати за період з 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, в розмірі 6 464,11 грн;
- пеню за прострочення виконання банком зобов'язання з повернення сум вкладу за період з 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі
1272 523,95 грн та пеню за прострочення виконання банком зобов'язання з виплати процентів станом на 28 січня 2018 року, за період з 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 13 662,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів його звернення до
АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договору банківського рахунка чи заявою про розірвання договору банківського вкладу до липня 2018 року.
01 серпня 2018 року на підставі заяв позивача від 23 липня 2018 року та від
01 серпня 2018 року сума вкладу разом із нарахованими на підставі пунктів 3, 11, 15 договору процентами виплачена ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по депозитному рахунку.
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання щодо повернення вкладу за договором банківського вкладу від 21 липня 2016 року № SAMDNWFD0071243976801 за період із 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року у розмірі 3 422,40 грн, інфляційні втрати за прострочених грошових зобов'язань за договором банківського вкладу від 21 липня 2016 року № SAMDNWFD0071243976801 за період із 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 6 464,11 грн, пеню за прострочення виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу від 21 липня 2016 року № SAMDNWFD0071243976801 за період з 29 січня
2018 року по 31 липня 2018 року у сумі 100 000,00 грн, загалом 109 886,51 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення вкладу є помилковим. Судом встановлено, що 29 січня 2018 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення вкладу, що підтверджується відповідною відміткою на заяві про її отримання. Доказів того, що на час звернення з відповідною заявою про повернення вкладу співробітник банку ОСОБА_2 не мала повноважень на прийняття від позивача такої заяви, відповідач не надав.
Крім того, суд першої інстанції не врахував наявність у матеріалах справи численних звернень позивача до банку щодо повернення вкладу, доказів їх направлення на адресу відповідача та їх отримання.
Ураховуючи, що відповідач прострочив виконання свого обов'язку з повернення суми вкладу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 29 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, а також пені у розмірі трьох процентів річних від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення повернення банківського вкладу, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). З урахуванням положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), апеляційний суд, керуючись принципом пропорційності дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 100 000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ «КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на причини не здійснення виплати банківського вкладу позивачу, зокрема зупинення видаткових операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу) на підставі скарг клієнтів банку про перерахування коштів з їх рахунку на карту № НОМЕР_2 , що відкрита на ім'я ОСОБА_1 . Зазначене право банку передбачене у пункті 1.1.3.2.14 Умов та Правил банківських послуг, з якими позивач ознайомився та приєднався до їх умов.
Зазначав про невірний розрахунок судом апеляційної інстанції пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема суд не урахував, що за умовами договору банківського вкладу його сумою визначено 226 263,63 грн, процентна ставка становила 16 процентів, що і є вартістю послуги за один рік. З огляду на 184 дні прострочення, загальна сума пені складає 553,39 грн.
У лютому 2020 року до Верховного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якій заявник просив касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від
10 грудня 2019 року залишити без змін.
На обґрунтування поданого відзиву зазначав про безпідставність доводів відповідача про зупинення видаткових операцій по його рахунку, з підстав підозр проведення по ньому незаконних операцій. Доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства України відповідач не надав. Блокування банком карткового рахунку ніяким чином не обмежувало його у виконанні обов'язку повернути депозит та нараховані проценти шляхом виплати коштів через касу відділення банку, про що було зазначено у його заяві від
29 січня 2018 року. Банк порушив визначений у договорі порядок повернення коштів, при цьому з 05 січня по 31 липня 2018 року банк протиправно заблокував операції по його рахунку, що позбавило його можливості розпорядитися наявними на його рахунку грошовими коштами.
Порядок та розмір нарахування пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «КБ «ПриватБанк», витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 11 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено про необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у раніше прийнятій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), з підстав того, що передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідальність банку як виконавця фінансових послуг у вигляді сплати споживачеві пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення виконання надання послуги настає лише у випадку, коли у відповідному договорі (банківського вкладу або банківського рахунка) сторони встановили, що така послуга є оплачуваною, і визначили її вартість. В іншому випадку необхідно застосовувати положення вказаної правової норми про те, що у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (при цьому законодавець не вказує вид неустойки - штраф чи пеню, що підлягає сплаті). Наведена конструкція правової норми дозволяє зробити висновок про те, що в такому випадку три відсотки обчислюються від загальної вартості замовлення одноразово, а не за кожний день прострочення, тобто є штрафом, а не пенею, що цілком узгоджується з положеннями ЦК України, якими врегульовано питання застосування неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу
№ 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) прийнято до розгляду.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), оскільки стосуються застосування частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» при виконанні зобов'язань за договорами банківського вкладу, касаційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк» містить доводи щодо неправильного обрахунку розміру пені, нарахованої на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 219/6058/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко