Постанова
Іменем України
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 206/3219/15-ц
провадження № 61-19062св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2020 року у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалами Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2015 року та від 12 грудня 2016 року до участі у справі як співвідповідачі залучені: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»), Моторне (транспортне) страхове бюро України.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 17 жовтня 2013 року о 14 год 10 хв. на вул. Томській у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Fiat Siena», реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням, та автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність відповідачки застрахована в ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 листопада
2012 року зі строком дії до 28 листопада 2013 року.
Відповідно до висновку судового експерта Цаберябого В. М. від 03 червня
2015 року № 040/15, вартість завданих йому збитків складає 70 928,72 грн, вартість відновлювального ремонту - 126 796,72 грн.
Згідно з рахунком-калькуляцією ПП ОСОБА_4 , СТО «Пегас» від 04 травня
2015 року № 086 вартість запасних частин та ремонтних робіт, необхідних для відновлення його автомобіля склала 127 353,00 грн.
Внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, що сталося з вини відповідачки він зазнав душевних страждань, що негативно вплинуло на стан його здоров'я.
Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідачів на відшкодування майнової шкоди 127 353,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди
10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 928,72 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 лютого 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати за проведення судової авто-технічної експертизи у сумі 1 779,22 грн.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 14 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - 70 928,72 грн та 2 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційні скарги
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не урахував, що у разі коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку, а тому суд дійшов помилкового висновку про те, що шкода має бути відшкодована тільки заподіювачем у повному обсязі, не беручи до уваги обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування в межах ліміту його відповідальності. Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування шкоди відповідачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ПрАТ «СК «Україна», правове значення має встановлення обставин того чи виник у страховика обов'язок з виплати страхового відшкодування.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, мотивовану тим, що відповідно до акта виконаних робіт від 27 липня 2015 року вартість заміни автозапчастин, яку він сплатив становить 127 353,00 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року затверджено ліквідаційний баланс банкрута - ПрАТ «СК «Україна» та ліквідовано ПрАТ «СК «Україна», як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, а тому належним відповідачем у частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн є МТСБУ. З урахуванням наведеного, просив стягнути з МТСБУ на його користь у рахунок страхового відшкодування 50 000,00 грн, та з ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 78 147,16 грн та на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 у рахунок страхового відшкодування 50 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 77 353,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року, її цивільно-правова-відповідальність застрахована в ПрАТ «СК «Україна», яке ліквідовано, а тому відповідальність за заподіяну шкоду несе МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, у зв'язку з чим з МТСБУ на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика, в розмірі 50 000,00 грн, інша частина невідшкодованої позивачеві майнової шкоди у розмірі 77 353,00 грн (127 535,11 грн - 50 000,00 грн) підлягає стягненню з винної у ДТП особи - ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд урахував ступінь вини відповідачки, істотність вимушених у житті позивача змін, характер, тривалість та обсяг заподіяних йому моральних страждань, виходячи з засад вимог розумності і справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві маральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність у відповідачів обов'язку з відшкодування завданої позивачу шкоди внаслідок ДТП є правильним, при цьому страхова компанія несе відповідальність у межах встановленого ліміту її відповідальності, а ОСОБА_2 відшкодовує різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика. Визначаючи розмір майнової шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано керувався висновком судового експерта від
03 червня 2015 року № 040/15, наданими позивачем квитанціями та актом виконаних робіт, які підтверджують суму понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля. Доказів, які б спростували вартість ремонту автомобіля позивача та понесених ним витрат, відповідачка не надала.
Ураховуючи, що ПрАТ «СК «Україна» ліквідовано, суд першої інстанції правильно застосував підпункт «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якого за зобов'язаннями страховка-учасника, що визнаний банком та/або ліквідований відповідає МТСБУ в межах встановленого ліміту страхової виплати.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що:
- при визначенні порівняльної ринкової вартості автомобіля позивача «Fiat Siena» 2006 року випуску, експерт взяв для порівняння автомобіль «Fiat Linea» 2007 та 2014 років випуску, який є вище за класом;
- при визначенні вартості заподіяної шкоди суди та експерти повинні керуватись положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 8.3 якої вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості, а відповідно до пункту 1.6 Методики величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження вартості колісного транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу. Оскільки ринкова вартість автомобіля позивача на червень 2015 року (момент ремонту авто) становила 97 137,57 грн, а сума відновлювального ремонту становить 127 353,00 грн, вимоги позивача про відшкодування шкоди в розмірі повної вартості відновлювального ремонту автомобіля є неправомірними, оскільки здійснення такого ремонту є недоцільним;
- суди не урахували ту обставину, що автомобіль позивача був пошкоджений до ДТП, а тому визначена експертом сума без урахування коефіцієнта фізичного зносу є невірною та завищеною, оскільки якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, винна особа або страховик відшкодовує не повну вартість цих складових, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 грудня
2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах
№ 910/3650/16, № 910/32969/15, а також постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16);
- суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах
від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц, від 15 березня
2018 року у справі № 564/2464/14-ц, від 04 квітня 2018 року у справі
№ 758/8578/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц,
від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, відповідно до яких якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди;
- суди не урахували відсутність доказів отримання або не отримання позивачем страхового відшкодування, а також не встановили факт звернення позивача до страхової компанії щодо компенсації майнової шкоди;
- суди не взяли до уваги її доводи щодо неправильного зазначення моделі транспортного засобу позивача у висновку експерта від 03 червня
2015 року, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог;
- позивач не надав доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди.
Заявник також вказувала на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема зазначала, що суди не дослідили наявні у справі докази, а саме: експертну оцінку від
17 листопада 2013 року № 15677, здійснену експертом страхової компанії Крутінь В. І. ; документи на підтвердження повноважень експерта
Цаберябого В. М. на проведення оціночної діяльності; докази на підтвердження придбання запчастин по цінам, вказаним у акті ремонту його автомобіля.
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій в повному обсязі з'ясували обставини справи, надали належну оцінку усім наявним у справі доказам, правильно застосували норми матеріального права, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладеним у постанові від
15 травня 2019 року у даній справі, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Зазначав, що жодних зауважень до висновку судового експерта
Цаберябого В. М. від 03 червня 2015 року, зокрема щодо оцінки вартості відновлювального ремонту, протягом усього розгляду справи зі сторони відповідачки не надходило. З висновку експерта убачається, що він оглядав належний йому автомобіль та саме щодо нього визначав вартість відновлювального ремонту. Зазначення у висновку експерта марки автомобіля «Palio», зважаючи на те, що всі інші характеристики автомобіля та номери агрегатів відповідають належному йому автомобілю є технічною помилкою. Автомобілі «Siena» та «Palio» є автомобілями з однією базою та комплектуючими запасними частинами, а тому у зв'язку з припиненням випуску автомобілів Fiat марки «Siena», для ремонту його автомобіля використовувалися запчастини від автомобіля Fiat марки «Palio». Про зазначене у своєму висновку вказав і експерт-автотоварознавець страхової компанії Крутінь В. І. , на який посилається відповідачка. Страхова компанія не виплатила йому страхового відшкодування, і зазначена обставина підтверджується наявними у справі доказами, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 10 березня 2021 року.
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 жовтня 2013 року о 14 год.
10 хв. на вул. Томській у м. Дніпропетровську сталася ДТП за участю транспортних засобів «Fiat Siena», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу «Fiat Siena», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», ліміт відповідальності страховика 50 000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Україна», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 листопада 2012 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілому, 100 000,00 грн, шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, франшиза - 500,00 грн.
17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «Україна» про страховий випадок.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 03 червня 2015 року
№ 040/15 з визначення вартості майнового збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Siena», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного судовим експертом Цаберябим В. М. , ринкова вартість транспортного засобу на момент пошкодження складає 133 874,56 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля - 126 796,71 грн. Вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля, з урахування фізичного зносу - 70 928,72 грн.
Згідно з калькуляцією від 04 травня 2015 року № 086 ПП ОСОБА_4 . СТО «Пегас», вартість ремонту автомобіля «Fiat Siena», реєстраційний номер
НОМЕР_1 , становить 127 353,00 грн.
Згідно з актом виконаних робіт від 27 липня 2015 року відбулася заміна запчастин належного ОСОБА_1 автомобіля, відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера від 09, 10, 13, 21, 22, 23, 24, 27 липня 2015 року ОСОБА_1 сплатив кошти за ремонт транспортного засобу на загальну суму 127 353,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року у справі
№ 910/842/18 затверджено ліквідаційний баланс банкрута ПрАТ «СК «Україна» станом на 17 липня 2019 року, ліквідовано банкрута -ПрАТ «СК «Україна», як юридичну особу, що підтверджується витягом з реєстру юридичних осіб.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги
ОСОБА_2 правильність висновків судів не спростовують.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми у разі якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі сплати страхового відшкодування.
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зараз і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17 та від 11 березня
2020 року у справі № 754/5129/15-ц.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши наявні у справі докази, в тому числі обставини ДТП, встановлені постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року, та установивши, що цивільно-правова-відповідальність
ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Україна», яке ліквідовано, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з МТСБУ на користь потерпілої особи майнової шкоди (витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу) у межах ліміту відповідальності страховика, а саме у розмірі 50 000,00 грн. Оскільки зазначеної суми недостатньо для повного відшкодування ОСОБА_1 завданої йому майнової шкоди, що становить 127 353,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 77 353,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, урахувавши обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість та обсяг заподіяних йому моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі
2 000,00 грн.
Перевіряючи аргументи заявника про не урахування судами попередніх інстанцій недоцільності ремонту належного позивачеві автомобіля, суд касаційної інстанції вважає необхідним зауважити, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Необхідним критерієм для застосування порядку відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням автомобіля, є встановлення факту фізичного знищення автомобіля.
У справі, що переглядається, відповідно до висновку експертного дослідження від 03 червня 2015 року № 040/15, відновлювальний ремонт автомобіля не визнаний недоцільним з економічної точки зору, оскільки ринкова вартість автомобіля перевищує вартість його відновлювального ремонту, а тому суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для визнання автомобіля позивача фізично знищеним. Належних та допустимих доказів на спростування суми, яка підлягала відшкодуванню, відповідачка не надала.
Перевіряючи наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 14 березня
2018 року у справі № 337/5881/14-ц, від 15 березня 2018 року у справі
№ 564/2464/14-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі
№ 444/577/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16, від 18 грудня 2018 року у справі
№ 524/561/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки зазначені постанови прийняті за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
Зокрема, у зазначених постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо визначення розміру відшкодування майнової шкоди коли пошкоджений транспортний засіб не підлягає відновленню, або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження. Натомість у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ринкова вартість автомобіля перевищує вартість його відновлювального ремонту, що є підставою для визначення розміру відшкодування завданої позивачу шкоди виходячи із вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу.
Необґрунтованими є також посилання ОСОБА_2 на не урахування судами попередніх інстанцій того, що майнова шкода відшкодовується потерпілому не у повній вартості складових частин транспортного засобу, а з урахуванням коефіцієнта їх фізичного зносу, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 грудня
2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах
№ 910/3650/16, № 910/32969/15, а також постановах Верховного Суду від
06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі
№ 910/22886/16, оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин ураховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, ураховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).
Установивши, що фактична вартість виконаного ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля позивача становить 127 535,00 грн, які ОСОБА_1 повністю сплатив, ліміт відповідальності страховика складає 50 000,00 грн, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з винної у ДТП особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 77 353,00 грн.
Доводи заявника про не урахування судами попередніх інстанцій завищеної вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, неправильності і неповноти висновку експерта Цаберябого В. М. , не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, у цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи та переоцінки наявних у справі доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада
2020 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак