Номер провадження 22-ц/821/476/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/10217/15-ц Категорія: 304090000 Романенко В. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
15 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М.,
Вініченка Б.Б., Гончар Н.І.,
за участю секретарівЛюбченко Т.М., Анкудінова О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року (повний текст складено 29 грудня 2020 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до кредитного договору від 10.11.2006 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УкрСиббанк», правонаступником якого став ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_1 кредит у сумі 34500,00 швейцарських франків зі сплатою 8,99% річних. Сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором.
Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувалося шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 437,00 швейцарських франків, 10-го числа кожного місяця.
09 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якого змінено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 09 грудня 2016 року та змінено розмір ануїтетного платежу за договором.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 58151 від 10 листопада 2006 року.
Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 відповідає у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарною.
Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснювала погашення платежів за кредитом з червня 2014 року, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
23 червня 2015 року відповідачам направлені вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 19.08.2015 вимоги банку залишені без задоволення.
Згідно з п. 8.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
Таким чином, станом на 19.08.2015 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становив 11523,26 швейцарських франків, з яких: 10907,19 швейцарських франків - кредитна заборгованість, в тому числі, прострочена заборгованість з червня 2014 року - 4202,79 швейцарських франків; 616,07 швейцарських франків - заборгованість по процентам.
Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 19.08.2015 складала 20604,38 грн., з яких: 19343,37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 1261,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
У позові просили стягнути з відповідачів на користь банку в солідарному порядку заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 11523,26 швейцарських франків та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсоткам в розмірі 20604,38 грн. та суму сплаченого судового збору.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11343,81 швейцарських франків, пені в розмірі 872,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір 1313,37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір 1313,37 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що в ході судового розгляду встановлено, що між сторонами існують невиконані договірні зобов'язання внаслідок порушення позичальником обов'язку з повернення кредиту. Тому, суд стягнув заборгованість за кредитом з урахуванням судової експертизи в розмірі 11343,81 швейцарських франків, пені в розмірі 872,46 грн.
На вказане рішення ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Пилипенка Р.Б., подала апеляційну скаргу, вважаючи рішення незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з невірним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, за позицією апелянта, суд не встановив точну валюту кредитування, безпідставно відхиливши висновки судово-економічних експертиз, які схиляються до заперечень валютної схеми споживчого кредитування за вказаним правочином.
Суд вказуючи, що ОСОБА_1 видано кредит в швейцарських франках, не з'ясував факт наявності у позивача вказаної суми коштів в іноземній валюті на момент укладення договору.
Відповідачі не отримували жодних вимог від банку про дострокове погашення усієї суми заборгованості та пені за договором. Тому, звернення з позовом про стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитом є передчасним.
В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, за яким можливо визначити період нарахування заборгованості, визначити розмір правильність нарахування пені та процентів.
Під час судового розгляду проведено дві судові експертизи. Однак, суд не вмотивував підстави відхилення висновків судово-економічних експертиз, з яких не вбачається видача кредиту в іноземній валюті.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про попередження позичальника про валютні ризики укладення споживчого кредиту в швейцарських франках та можливість збільшення гривневих платежів у разі стрімкого зростання іноземної валюти.
Стягуючи заборгованість за кредитом в іноземній валюті, суд у мотивувальній частині рішення не навів розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну.
За відсутності первинних фінансових документів про фактичну видачу валютних коштів ОСОБА_1 позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення валютної заборгованості за споживчим кредитом є безпідставним. Лише одного укладення кредитного договору в іноземній валюті не є достатнім доказом надання банком позичальнику грошових коштів саме в іноземній валюті.
На підставі таких доводів, апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Позивач направив відзив на апеляційну скаргу, не визнаючи її аргументів. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 08 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до позивача про надання їй іпотечного кредиту в розмірі 24500 швейцарських франків (т.1 а.с. 116-120).
10 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 11074587000 (а.с. 4-13, т.1).
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 34500 швейцарських франків (еквівалент 139 518,29 грн. на день укладення договору), а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 09 листопада 2016 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 8,99% річних. Сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором.
Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 1.5. договору).
Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 437,00 швейцарських франків, 10-го числа кожного місяця.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 58151 від 10 листопада 2006 року. Відповідно до умов договору поруки, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався відповідати у повному обсязі та виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарною (а.с. 15-17 т. 1).
Згідно з вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року були внесені зміни в Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».
09 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою змінено кінцевий термін повернення кредиту, а саме: не пізніше 09 грудня 2016 року, та змінено розмір ануїтетного платежу за договором (а.с. 14 т.1).
Розділом 12 кредитного договору передбачено Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку.
Відповідно до пункту 12.1 договору про надання іпотечного кредиту від 21 вересня 2006 року № 11043890000, відповідно до статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення у результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту від банку.
23 березня та 23 червня 2015 року відповідачам направлені вимоги про погашення заборгованості (а.с. 18-26, т. 1), рекомендовані повідомлення про вручення повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання (т.1 а.с. 149). Вимоги банку залишені без задоволення.
Згідно з п. 8.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
За розрахунком позивача станом на 19.08.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 10907,19 швейцарських франків (т. 1 а.с. 27-28), за процентами - 616,07 швейцарських франків (т. 1 а.с. 29-35), а всього 11523,26 швейцарських франків.
Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 19.08.2015 (т. 1 а.с. 36) складає 20604,38 грн., з яких: 19343,37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 1261,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
14 вересня 2017 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено по даній справі судово-економічну експертизу, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до висновків експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 712/10217/15-ц (провадження № 2/712/42/17) від 30 липня 2018 року № 1209/17-23 (т.2 а.с. 130 зв. - 132):
1. Виходячи з даних виписки по руху коштів на поточному рахунку позичальника № НОМЕР_1 , відкритому у швейцарських франках, банк 10.11.2006 об 11 год. 08 хв. 08 сек. зарахував на зазначений поточний рахунок кредитні кошти у сумі 34500,00 швейцарських франків, та цього ж дня об 11 год. 26 хв. 26 сек. відобразив операцію по перерахуванню коштів у суму 34500,00 швейцарських франків для продажу на Міжбанківському валютному ринку України.
О 14 год. 06 хв. 47 сек. 10.11.2006 банк відобразив операцію по зарахуванню коштів у сумі 135240,00 грн., отриманих від продажу валюти у сумі 34500,00 швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у національній валюті, відкриття якого умовами кредитного договору не передбачено.
Вищеназвані операції на рахунках бухгалтерського обліку відображені правильно.
2. Відповідно до нормативних та підзаконних актів, які діяли на момент укладення договору про надання споживчого кредиту від 10.11.2006 № 11074587000, єдиним можливим шляхом видачі фізичній особі-резиденту ОСОБА_1 готівкового кредиту у швейцарських франках є: відкриття позичальнику ОСОБА_1 позичкового рахунку у швейцарських франках; відкриття позичальнику ОСОБА_1 поточного рахунку у швейцарських франках; перерахування коштів у швейцарських франках із позичкового рахунку на поточний рахунок; видача позичальнику ОСОБА_1 готівки у швейцарських франках на руки із поточного рахунку на підставі заяви на видачу готівки.
Перерахування АКІБ «УкрСиббанк» швейцарських франків в сумі 34500,00 на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №11074587000 від 10.11.2006 документально підтверджується.
При цьому 10.11.2006 швейцарські франки у сумі 34500,00 грн. з поточного рахунку ОСОБА_1 , відкритого у швейцарських франках банком перераховані для продажу на Міжбанківському валютному ринку України.
За результатами продажу швейцарських франків 10.11.2006 на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у національній валюті, банком зараховані кошти у загальній сумі 135240,00 грн., із яких кошти у сумі 134125,00 грн. перераховані на поточний рахунок ПП «Надія».
Готівкою швейцарські франки у сумі 34500,00 ОСОБА_1 не отримувала.
3. Дослідити питання щодо наявності у банку станом на 10.11.2006 валютних коштів (швейцарських франків у сумі 34500,00) для здійснення видачі кредиту ОСОБА_1 не видається за можливе, у зв'язку з ненаданням банком необхідних документів.
4. Дослідити питання чи проводилась в дійсності валюта операція з продажу 10.11.2006 незалежних ОСОБА_1 валютних коштів 34500,00 швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України НБУ із використанням засобів Системи підтвердження угод МВРУ, не видається за можливе.
5. Документальне оформлення АКІБ «УкрСиббанк» банківських операцій за 10.11.2006 з руху грошових коштів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих на ім'я позичальника ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позичальник ОСОБА_1 повинна була отримати грошові кошти у швейцарських франках на поточний рахунок, а з поточного рахунку на руки за заявою на видачу готівки.
Фактично, швейцарські франки у сумі 34500,00 банком продані на Міжбанківському валютному ринку України за національну валюту, яка зарахована на поточний рахунок позичальника, відкритий у національній валюті (відкриття якого умовами кредитного договору не передбачено), та в подальшому перерахована на поточний рахунок ПП «Надія».
На думку експерта, кредит за договором № 11074587000 від 10.11.2006 ОСОБА_1 в дійсності наданий у національній валюті.
6. Дослідження питання, чи були допущені фінансові порушення АКІБ «УкрСиббанк» при здійсненні банківських операцій із зарахування на рахунок позичальника ОСОБА_1 валютних коштів за кредитним договором №11074587000 від 10.11.2006, а також в ході продажу за гривню на МВРУ (або в інший спосіб) валютних коштів в суму 34500,00 швейцарських франків, описано по тексту висновку.
7. Дослідити питання, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по сплаті тіла кредиту, відсотків, пені умовам кредитного договору №11074587000 від 10.11.2006, додатковим угодам та розрахунковим документам щодо видачі й погашення кредиту не видається за можливе, оскільки на виконання клопотань судового експерта банком не надані: виписка по руху коштів на рахунку № НОМЕР_3 , у якій банком повинні відображатися суми коштів, внесених позичальником у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за період з 10.11.2006 по 19.08.2015; виписка по руху коштів на позичковому рахунку позичальника № 2203__ за період з 10.11.2006 по 19.08.2015; виписка по руху коштів на рахунку обліку простроченої заборгованості по тілу кредиту № 2207__ за період 10.11.2006 по 19.08.2015; виписка по руху коштів на рахунку нарахованих та сплачених процентів за користування кредитом № 2208__ за період з 10.11.2006 по 19.08.2015; виписка по руху коштів на рахунку обліку простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом № 2209__ за період з 10.11.2006 по 19.08.2015; виписки по руху коштів на рахунках нарахованої та сплаченої позичальником пені.
8. Враховуючи те, що на виконання клопотань судового експерта виписка по руху коштів на рахунку № НОМЕР_3 банком не надана, то порівняти чи правильно та повно здійснені ПАТ «УкрСиббанк» нарахування та враховані сплачені ОСОБА_1 суми поточної заборгованості за відсотками та кредитом, пенею по простроченому кредиту та відсотках відповідно до кредитного договору № 11074587000 від 10.11.2006 не видається за можливе.
9. Виходячи із дослідницької частини висновку, дослідити питання, в чому полягає невірність та невідповідність розрахунку заборгованості, складеного банком, умовам кредитного договору від 10.11.2006 № 11074587000, не видається за можливе, оскільки на виконання клопотань судового експерта банком не надана виписка по руху коштів на рахунку № НОМЕР_3 , та виписки по руху коштів на рахунках: обліку строкової заборгованості по тілу кредиту, обліку простроченої заборгованості по тілу кредиту, обліку нарахованих та сплачених процентів за користування кредитом, обліку прострочених процентів за користування кредитом, обліку нарахованої та сплаченої пені.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2019 року по даній справі, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 призначена додаткова судово-економічна експертиза (т.2 а.с. 254-256).
Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи від 03 квітня 2020 року № 2221/19/352-354/20-23 (т. 3 а.с. 92-93):
1. В ході дослідження, в межах первинних документів, наданих ПАТ «УкрСиббанк» на дослідження в судовому засіданні, не підтверджується у банку валютних коштів (швейцарських франків в сумі 345000) для здійснення видачі кредиту ОСОБА_1 станом на 10.11.2006 року.
2. В ході дослідження не можливо підтвердити, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по сплаті тіла кредиту, відсотків, пені відповідає умовам кредитного договору № 11074587000 від 10.11.2006 року та розрахунковим документам щодо видачі й погашення кредиту.
Так, сума заборгованості за кредитним договором від 10.11.20006 № 11074587000, за умови повного підтвердження видачі кредиту на суму 34500,00 швейцарських франків та за умови повного зарахування коштів, сплачених на погашення кредиту, розрахункова складе по тілу кредиту 10829,94 швейцарських франків та по процентах - 513,87 швейцарських франків. Крім того, пеня за несвоєчасне погашення процентів за умовами кредитного договору складатиме 1046,95 грн., а за умови застосування обмеження по ст. 18 Закону про захист прав споживачів, сума пені складе 872,46 грн.
3. Не задоволення судом клопотань судового експерта щодо надання виписки по руху коштів на рахунку № НОМЕР_3 , не дає можливості повністю підтвердити правильність та повноту зарахування ПАТ «УкрСиббанк» коштів, сплачених ОСОБА_1 на погашення суми поточної заборгованості за відсотками та кредитом, пенею по простроченому кредиту та відсотках відповідно до кредитного договору від 10.11.2006 № 11074587000.
4. По причині відсутності графіків погашення кредиту до кредитного договору та додаткової угоди № 2 не можливо визначити суму прострочення по сплаті основного боргу і відповідно не можливо розрахувати пеню за прострочення.
Метод розрахунку та розмір пені суперечать вимогам Цивільного кодексу та Закону про захист прав споживачів.
Банком в окремих випадках здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із процентної ставки - 17,98% річних, тоді як умовами кредитного договору така процентна ставка не визначена.
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Заперечуючи проти позову, представник позичальника в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не встановив точну валюту кредитування, не встановив факт наявності у позивача вказаної суми кредитних коштів у швейцарських франках та ухвалив рішення за відсутності первинних фінансових документів про фактичну видачу валютних коштів.
Такі доводи спростовуються матеріалами, що містяться в матеріалах справи.
Зокрема, з доказів, наявних у справі, встановлено, що банк на виконання умов кредитного договору перерахував у безготівковій формі 34500,00 швейцарських франків на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 . Такий факт є документально підтвердженим за висновком судово-економічної експертизи від 30 липня 2018 року.
Крім того факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 34500,00 швейцарських франків на поточний рахунок позичальника підтверджується меморіальним ордером №0601262519 від 10.11.2006 (т. 1 а.с. 115), випискою по руху коштів за поточним рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому у швейцарських франках в АТ «УкрСиббанк» (т.1 а.с. 136-138, 198-201, т.2 а.с. 33-34, 72-73), а також випискою по руху коштів за кредитним договором (т.1 а.с. 204-229, т.2 а.с. 10-32, а.с. 45-71).
Кредитний договір підписаний позичальником і за умовами договору про надання споживчого кредиту кредитні кошти банком були перераховані позичальнику на відкритий поточний рахунок у банку відповідно до пункту 1.5 кредитного договору.
Отже, банк виконав зобов'язання за цим договором і вправі вимагати виконання відповідних зобов'язань зі сторони відповідачів на користь банку.
Обставини отримання готівкових коштів із поточного рахунку, який був відкритий позичальнику (на що вказується в апеляційній скарзі), на правову оцінку правовідносин сторін з приводу укладення і виконання банком умов договору про надання споживчого кредиту не впливає. Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 750/9033/15-ц.
Отже, валюта кредитування (швейцарські франки) та факт видачі кредиту в розмірі 34500 швейцарських франків та факт неналежного виконання позичальником обов'язку з повернення кредитних коштів є підтвердженими належними та достатніми доказами.
Виконання банком обов'язку з надання кредитних коштів кореспондує обов'язку позичальника з своєчасного повернення позичених коштів разом зі сплатою відсотків та платежів за порушення своїх зобов'язань.
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами та пенею, колегія суддів виходить із такого.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З аналізу матеріалів справи апеляційний суд погоджується з встановленою судом першої інстанції обставиною про те, що банк 23.03.2015 направив на адресу позичальника ОСОБА_1 повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту у повному обсязі.
Натомість, позичальник вимогу банку не отримувала, тому поштовий конверт повернувся відправнику без вручення за закінченням терміну зберігання.
Тому, виходячи з умов договору кредиту, оскільки ОСОБА_1 не отримала належним чином направлену банком вимогу про дострокове погашення заборгованості, тому термін повернення кредиту потрібно було вважати таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення у разі неотримання позичальником вказаного повідомлення з інших підстав (пункт 12.1 договору).
З огляду на зміст пункту 12.1 договору кредиту суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не отримували жодних вимог банку, а отже, на переконання апелянта, звернення з позовом є передчасним. За умовами договору не є визначальним факт неотримання відповідачами належним чином направленого повідомлення про дострокове погашення усієї суми заборгованості за кредитом у разі порушення позичальником умов договору.
Оскільки судом не встановлено факту вручення позичальнику вимоги банку, тому вважається, що строк кредитування змінено кредитором на 42-й день з дня відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 23.03.2015, тобто новим строком стало 04.05.2015.
Встановлення точного строку кредитування має значення для визначення наявності чи відсутності у кредитора права для нарахування процентів та неустойки, що передбачені кредитним договором.
Правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки й пеню, що передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав нараховувати передбачені договором проценти до 19.08.2015 (як заявлено у позові) з огляду на те, що банк змінив строк кредитування на 04.05.2015, а тому після його закінчення банк мав право на стягнення заборгованості за кредитним договором, що виникла в межах строку кредитування. За період після 04.05.2015 кредитор має право на заявлення вимог до позичальника та поручителя відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак банк такі вимоги не заявляв.
Колегія суддів дослідила виписку по рахунку позичальника, по руху коштів за кредитним договором, а також розрахунок заборгованості за кредитом, та дійшла висновку про наявність законних підстав для стягнення тіла кредиту, визначеного в іноземній валюті, а також процентів та пені до закінчення строку кредитування, який змінено кредитором шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а саме до 04.05.2015.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність розрахунку заборгованості, за яким можливо визначити період нарахування заборгованості, визначити розмір правильність нарахування пені та процентів, спростовуються доказами, наданими банком.
При цьому суд враховує, що положеннями договору передбачено нарахування підвищених процентів у разі порушення зобов'язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу у встановлений день сплати такого платежу (п. 8.1 договору кредиту). За цих підстав колегія суддів відхиляє висновки експертів про незаконність нарахування процентів за підвищеною ставкою.
З огляду на викладене, до стягнення підлягає тіло кредиту в розмірі 10907,19 швейцарських франків, а також проценти за користування кредитом за період з 11.12.2006 до 04.05.2015 в розмірі 278,19 швейцарських франків, а всього 11 185,38 швейцарських франків.
Що стосується пені, то апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно з п. 8.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
За розрахунком позивача станом на 19.08.2015 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 19.08.2015 (т. 1 а.с. 36) складає 20604,38 грн., з яких: 19343,37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 1261,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
З огляду на положення п. 8.1 кредитного договору колегія суддів зменшує суму визначеної позивачем пені до закінчення зміненого кредитором строку кредитування, тобто з 19.08.2014 до 04.05.2015. Розмір пені за вказаний період за прострочення сплати тіла кредиту становить 7437,41 грн., а пеня за прострочення сплати процентів становить 85,28 грн.
При цьому, апеляційний суд не погоджується з висновком експерта про неправильність нарахування банком пені.
Відповідно до вимог статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта має бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, у висновку експертів (а.с. 90 т.3) незаконність нарахування пені обґрунтовано тим, що за умовами договору кредиту пеня розраховується за методом «факт/360», однак за рік використовується не 365/366 днів, а умовно 360 днів, що суперечить вимогам цивільного законодавства. Однак колегія суддів при дослідженні розрахунку банку в частині нарахування пені встановила, що пеня нарахована, виходячи з кількості днів у поточному місяці з урахуванням 365 днів за календарний рік, та відповідає частині третій статті 549 ЦК України. Тому таку підставу для висновку експерта щодо неправильності нарахування пені колегія суддів відхиляє.
Іншою підставою для визнання неправильним нарахування пені експерт зазначив, що нарахування пені в розмірі 60% є незаконним з огляду на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такий висновок експерту є невірним з огляду на таке.
Пунктом п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на момент звернення з позовом) передбачено підставу для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача у випадку встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Застосування даної норми для визнання пені в розмірі 60% незаконним не є правильним, оскільки пеня як вид неустойки носить не компенсаторний, а штрафний характер.
Тому такий висновок експерта колегія суддів відхиляє.
Таким чином, з аналізу розрахунку заборгованості відповідно до умов договору, з урахуванням виписок по рахунку та руху коштів по кредитному договору, колегія суддів визначила правильний розмір пені за період з 19.08.2014 до 04.05.2015 за прострочення сплати тіла кредиту в сумі 7437,41 грн., а за прострочення сплати процентів в сумі 85,28 грн., а всього 7522,69 грн. Ця сума перебуває в межах заявлених позовних вимог банком.
При цьому колегія суддів навела підстави для неврахування висновків експертизи, надавши відповідь на аргументи апелянта про те, що суд першої інстанції не вмотивував підстави відхилення висновків судово-економічних експертиз.
Доводи апеляційної скарги, що позичальнику не надано у повному обсязі інформації щодо умов кредитування та умов договору, спростовуються встановленими судом і наведеними вище обставинами справи.
На час укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. В укладеному кредитному договорі визначені всі умови кредитування, зокрема розмір наданого кредиту, валюту кредитування, строк користування ним, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки кредитодавця і позичальника, відповідальність сторін.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позичальник фактично отримав кредит не в іноземній валюті, а у гривні, і погашав кредит у національній валюті, оскільки він тривалий час виконував кредитні зобов'язання, не висловлював жодних заперечень щодо валюти отриманих у кредит коштів. При цьому, при зверненні до банку з проханням надати кредит позичальник вказав бажану валюту кредитування саме у швейцарських франках, навівши розмір своїх доходів також у швейцарських франках.
Доводи апеляційної скарги, що при укладенні договору позичальник не був попереджений про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, не є підставою для неповернення отриманих коштів від банку.
Укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземних валют, зокрема до швейцарських франків, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до іноземних валют є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позичальнику.
Позичальник при укладенні спірного договору мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.
Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняв надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.
При цьому стягнення боргу за кредитним договором у валюті кредитування не суперечить чинному законодавству.
За таких підстав, колегія суддів повно та всебічно дослідила докази, наявні в матеріалах справи, зокрема надала обґрунтування неврахування висновків експертів, та дійшла висновку про те, що позов є в цілому обґрунтований за виключенням періоду нарахування процентів та пені, та в залежності від періоду - розміру процентів та пені.
Так, суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позову про стягнення з відповідачів як солідарних боржників тіла кредиту в розмірі 10907,19 швейцарських франків, процентів за користування кредитом за період з 11.12.2006 до 04.05.2015 в розмірі 278,19 швейцарських франків, а всього 11 185,38 швейцарських франків.
При цьому з мотивів, викладених у постанові, розмір пені, що підлягає до стягнення, суд визначив в розмірі 7522,69 грн.
З урахуванням зазначених підстав рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зазначенням правильних до стягнення складових заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позов заявлено на суму 11523,26 CHF (еквівалент 260694,04 грн) та 20604,38 грн. пені, тому ціна позову складає 281294,42 грн.
Позов задоволено на суму 11 185,38 CHF (еквівалент 253050,08 грн.) та 7522,69 грн. пені, а всього 260572,77 грн., тобто на 92,63%.
Розподіл судових витрат підлягає проведенню у тому ж пропорційному співвідношенні.
В суді першої інстанції позивач поніс судові витрати в розмірі 2812,98 грн. (за звернення з позовом), 1921,00 грн. (за подачу апеляційної скарги на ухвалу про призначення додаткової експертизи - т.3 а.с. 6), а всього 4733,98 грн. Позивачу підлягає компенсації розмір понесених витрат, пропорційно до частки задоволених вимог, 92,63%, тобто 4733,98 грн.
Отже, з відповідачів підлягають до стягнення судові витрати, понесені позивачем в суді першої інстанції, в розмірі 4733,98 грн. / 2 = 2192,54 грн. з кожного.
В суді апеляційної інстанції відповідачка сплатила 3862,50 грн. судового збору.
Апеляційну скаргу задоволено на 7,37%, тому сплачений розмір судового збору в такій же пропорції підлягає їй до повернення в розмірі 3862,50 грн. х 7,37% = 284,67 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому, шляхом взаємозарахування сум судового збору, з ОСОБА_1 до стягнення на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 2192,54 грн. - 284,67 грн. = 1907,88 грн., з ОСОБА_2 до стягнення підлягають судові витрати в сумі 2192,54 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року змінити, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту з 11343,81 швейцарських франків до суми 11 185,38 швейцарських франків, та збільшивши розмір пені з 872,46 грн. до 7522,69 грн.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 1907,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 2192,54 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року.
Судді