Номер провадження 22-ц/821/1460/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/350/17 Категорія: 305010000 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
21 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
учасники справи:
позивач (скаржник) - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2021 (суддя в суді першої інстанції Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про шкоду, заподіяну здоров'ю,
у січні 2017 року позивач звернувся з позовом у цій справі до суду, яким просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування заподіяної шкоди здоров'ю у розмірі 385 грн. та судовий збір, мотивуючи тим, що у власному дворі його будинку по АДРЕСА_1 , 02.02.2016 йому були нанесені легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Уманський відділ поліції порушив кримінальне провадження № 12016250250000248 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України. Була проведена судово-медична експертиза і дослідження. За версією слідства тілесні ушкодження отримані внаслідок необережної вини і справа закрита, а його цивільний позов був залишений без розгляду, що дає йому право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зазначав, що діями ОСОБА_2 йому заподіяна матеріальна шкода у розмірі 70 грн. (знеболюючі та перев'язочні матеріали), відповідно призначеного лікарем курсу, з внесенням запису в медичну картку, і завдана моральна шкода (моральні і фізичні страждання), які він оцінює в 315 грн. за дев'ять днів втрати здатності до самообслуговування із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних в сумі 1074 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів відповідачем ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 25.06.2021 подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи, що рішення не правове, просить його скасувати і залишити позов без розгляду, стягнути судовий збір з відповідача. Вважає, що суд в порушення вимог ЦПК України не залишив позов без розгляду, а відмовив у його задоволенні, не обґрунтувавши своїх висновків щодо недоведення позивачем підстав обґрунтованості позову, не взявши до уваги злочинні дії відповідача і його зловживання процесуальними правами, чим блокував повторне звернення до суду.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення коштів в сумі 385 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав суду Витяг з власної медичної карти. Інших доказів на підтвердження позовних вимог не надано.
Вимоги позивача про шкоду, заподіяну здоров'ю та відшкодування моральної шкоди є предметом розгляду в цій справі.
Правовідносини, наявні між сторонами справи з даних фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже необхідно встановити таку сукупність обставин для висновку про обґрунтованість вимог про відшкодування шкоди здоров'ю: 1) наявність шкоди у позивача, 2) неправомірні дії особи, до якої заявлено відповідні вимоги, 3) причинно-наслідковий зв'язок між наявною шкодою в позивача та неправомірними діями відповідача.
Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач як на підставу позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 йому нанесені тілесні ушкодження з посиланням на висновок судово-медичної експертизи та матеріалів кримінального провадження, однак, жодного з таких документів суду не надав.
Крім того, наданий суду першої інстанції Витяг з медичної карти у встановленому законом порядку не завірений, з нього не можливо встановити медичний заклад, який видав медичну карту, чи стосуються записи у документі саме ОСОБА_1 , ксерокопія документу частково нечитабельна.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що у власному дворі його будинку по АДРЕСА_1 , 02.02.2016 йому були нанесені легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 Уманський відділ поліції порушив кримінальне провадження № 12016250250000248 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України. Була проведена судово-медична експертиза і дослідження. Однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивач суду не надав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними і допустимими доказами щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів відповідачем ОСОБА_2 .
Звертаючись за захистом своїх прав до суду саме заявник повинен обґрунтувати підстави позову, предмет позову, вказати осіб, які порушують його права, та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільно-процесуального судочинства.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Пунктом 6 вказаної постанови Пленуму ВСУ визначено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ненадання позивачем належних та допустимих доказів обставин справи, зокрема доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 завдав своїми діями позивачу шкоду здоров'ю та моральну шкоду, через моральні і фізичні страждання, а також неможливість протягом 9 днів до самообслуговування, і відсутність таких доказів при поданні позовної заяви є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Проте наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки, така презумпція має визначатися лише законом, тому діє стаття 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами завдання йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої належним чином не обґрунтований.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності залишення судом першої інстанції його позову без розгляду апеляційний суд виходить з того, що ст. 257 ЦПК України містить чіткий перелік підстав, за яких позов належить залишити без розгляду, однак за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 такі підстави відсутні як при розгляді справи судом першої інстанції так і апеляційним судом.
З огляду на викладене, фактично всі апеляційні доводи скаржника у справі зводяться до заперечень правильності висновків суду першої інстанції та не містять доказів у підтвердження заподіяння шкоди здоров'ю відповідачем ОСОБА_2 , а відтак і моральної шкоди.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного районного суду Черкаської області від 24.06.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.
Оскільки рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено, а позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про шкоду, заподіяну здоров'ю - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції віднести за рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 21.07.2021.
Суддя-доповідач
Судді