Справа № 646/4807/20 Номер провадження 33/814/73/21Головуючий у 1-й інстанції Ланна Я. О. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
19 липня 2021 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., з секретарем судового засідання Лимар О.М., з участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника в його інтересах - адвоката Панченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Филенкове, Чутівського району, Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,4 грн.
Згідно з постановою, 07 серпня 2020 року о 00.40 год, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «MAZDA CX-5» р.н. НОМЕР_1 по вул. Руставелі, 31а в м. Харків, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить постанову скасувати, а провадження в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На обгрунтування таких вимог посилається на те, що судом не враховано його посилання про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Та з відеозапису вбачається, що поліцейський ОСОБА_2 чинив тиск на нього, з метою фіксації його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, використовуючи при цьому мовні звороти та намагаючись маніпулювати ним.
Також поліцейськими були допущені численні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, зокрема йому не були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не була дотримана процедура визначена КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції № 1376 від 06.11.2015.
Інспектором ОСОБА_3 йому не було надано можливості реалізувати клопотання про надання правової допомоги, що примусило його телефонувати декілька разів на гарячу лінію Національної поліції, що також зафіксовано на відеозаписах.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 524309 приєднано в якості доказу відеозапис 0132, а суд першої інстанції посилається на відеозапис № 2020807084252000102, про який в протоколі не зазначено.
В суді також не допитувалися свідки, а тому посилання на їх письмові пояснення є безпідставними.
При цьому пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були написані на заздалегідь підготовлених бланках пояснень з однаковим текстом та одним почерком, хоча в даних бланках зазначалося що пояснення написані свідками власноруч.
Посилається на те, що станом на 07.08.2020 положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП не була встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та виступ захисника в його інтересах Панченко О.О., вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів - протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 524309 від 07.08.2020, відеозапису з місця події, направлення від 07.08.2020 водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до наркологічного диспансеру, від проходження якого він відмовився в присутності двох свідків, письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , на які суд послався як на підтвердження свого переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Крім того, в ході апеляційного розгляду були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які підтвердили свої письмові пояснення та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я.
Доводи ОСОБА_1 з приводу упередженості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 є надуманими та районним судом в постанові надано належну оцінку таким ствердженням.
З долучених до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що водій автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 , можливо перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Як слідує зі змісту наявного в справі відеозапису, ОСОБА_1 керував автомобілем «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Руставелі, 31а в м. Харкові та був зупинений працівниками поліції через наявні порушення ПДР.
В ході спілкування у працівників поліції виникли підозри вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить вказані ним у протоколі ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він протягом всього часу спілкування з поліцейським із автомобіля не виходив, а тому поліцейський не міг визначити ознаку щодо «нестійкої ходи» особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є слушним. Водночас такі доводи не свідчать про надуманість вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, адже наявність інших ознак, як то, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, апелянтом не оспорюється.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, якщо у поліцейського виникла підозра про перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані сп'яніння, він має право направити цю особу для проведення відповідного огляду.
Пунктом 2.5 ПДР передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, на пропозицію працівника поліції щодо проходження огляду, зокрема і в закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовився проходити, про що свідчили як усна відмова пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і поведінка ОСОБА_1 що зафіксована на відеозаписі, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 524309 від 07.08.2020, направленні від 07.08.2020, показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , наданих апеляційному суду.
Суд першої інстанції детально навів мотиви врахування саме поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час зупинки його працівниками патрульної поліції, що свідчила про небажання проходити огляд на стан сп'яніння та ухилення від його проходження в установленому законом порядку.
Судом також досліджувалися доводи скаржника щодо упередженості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та надана вичерпна відповідь. Крім цього, вважаю за необхідне зазначити про те, що будь-яких застережень щодо неможливості залучення в якості свідка освідування особи чи відмови від проходження освідування, особи, яка повідомила про можливе вчинення адміністративного правопорушення - КУпАП не містить.
Вимога законодавця про необхідність вказувати у постанові технічний засіб, на який працівником поліції була зафіксована подія правопорушення, про яку йде мова у постанові Верховного Верховного Суду від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а, стосується постанови по справі про адміністративне правопорушення (ст. 283 КУпАП) як процесуального документу, а не протоколу, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції акт огляду на стан сп'яніння складається у разі проходження такого огляду. Водночас, як вбачається із матеріалів провадження, такий огляд ОСОБА_1 не був проведений, а отже у справі і відсутній відповідний акт.
Крім того, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово телефонував на гарячу лінію «102» під час спілкування із патрульним поліцейським, що не позбавляло його можливості викликати захисника по мобільному телефону, а тому ствердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист є неспроможними.
Вказані докази у своїй сукупності свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких істотних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, як на це посилається ОСОБА_1 , в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Як слідує зі змісту відеозапису та пояснень свідків, які були присутні під час відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, він був ознайомлений зі змістом складеного відносно нього протоколу, були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Безпідставними є також доводи про те, що станом на 07.08.2020 положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП не була встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Так, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, відповідно до якого відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України, тобто відповідальність за вказане порушення посилена.
Разом із тим, Законом України від 17 червня 2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені зміни до Закону № 2617-VIII, та передбачено низку змін, якими, зокрема фактично виключено ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та повернуто редакцію ст. 130 КУпАП, яка діяла до 01 липня 2020 року, а кримінальна відповідальність за дане порушення не передбачена.
Таким чином вбачається, що станом на момент вчинення адміністративного правопорушення - 07.08.2020 та винесення постанови районним судом - 23.10.2020, ч. 1 ст. 130 КУпАП діяла в редакції, яка передбачала адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на викладене, вважаю доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, а отже рішення судді районного суду є законним та вмотивованим.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Н.М. Харлан