Житомирський апеляційний суд
Справа №280/1435/19 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.
Категорія 57 Доповідач Талько О. Б.
22 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 280/1435/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 3 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Янчук В.В.,
У червні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 10 листопада 2017 року з вини ОСОБА_2 , який був за кермом автомобіля ВАЗ-21213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, в проекції лівого колінного суглобу, переломо-вивиху в лівому кульшовому суглобі з вивихом головки стегнової кістки, перелому кісток тазу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
На момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві “ Страхова група “ ТАС”. Відповідно до страхового полісу франшиза становить 510 грн.
ОСОБА_1 вказує, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 8184 грн. 53 коп., яка складається із витрат на придбання ліків у розмірі 1924 грн. 53 коп., а також вартості пошкодженого мопеду, яким він керував під час вказаної ДТП, у сумі 6260 грн.
ОСОБА_1 вважає, що із загального розміру матеріальної шкоди ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати йому 510 грн ( розмір франшизи), а ПрАТ “Страхова група “ ТАС”- 7674 грн. 53 коп. ( в межах ліміту відповідальності страховика).
Також позивач зазначає, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень йому встановлена третя група інвалідності, він змушений був тривалий час проходити лікування, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.
Таким чином, вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду у розмірі 150000 грн.
Із цієї суми страховик зобов'язаний відшкодувати йому 96 грн. 23 коп. відповідно до ст.26-1 Закону України “ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а ОСОБА_2 - 149903 грн. 77 коп.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 510 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 149903 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також просив стягнути із ПрАТ “ Страхова група “ ТАС” матеріальну шкоду у розмірі 7674 грн. 53 коп. та страхове відшкодування у зв'язку зі стійкою втратою працездатності у сумі 44400 грн., та 96 грн. 23 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 3 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 39917 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПрАТ “Страхова група “ ТАС” на користь позивача страхове відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, в розмірі 38400 грн., 82 грн. 98 коп. на відшкодування моральної шкоди та 1659 грн. 73 коп. відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого.
Стягнуто з ПрАТ “ Страхова група “ ТАС” на користь держави 542 грн. 69 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 190 грн. 29 коп. судового збору.
Стягнуто з ПрАТ “ Страхова група “ ТАС” та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 4710 грн. витрат на правничу допомогу, з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього 39917 грн. 02 коп. моральної шкоди та 4710 грн. витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення,-про відмову у задоволенні цих позовних вимог та відшкодування вказаних судових витрат.
Вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди у нього порушився звичайний порядок організації його життя та роботи й він був змушений докладати додаткових зусиль для їх відновлення.
Рішення не містить обґрунтувань того, з яких саме міркувань виходив суд, визначаючи загальний розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди у сумі 40000 грн. Суд безпідставно відхилив його доводи про те, що він не спроможний сплатити вказану суму, оскільки є особою з інвалідністю та не має постійного заробітку.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що він добровільно сплатив позивачеві 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Звертає увагу на ту обставину, що він своєчасно повідомив свого страховика про вказану дорожньо-транспортну пригоду й потерпілий не був позбавлений можливості отримати страхове відшкодування, яке й було стягнуто з ПрАТ “ СГ “ ТАС” у значному розмірі.
Також при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не навів попередній ( орієнтовний) розрахунок судових витрат.
Долучена до матеріалів справи копія договору про надання правничої допомоги не містить інформації про погоджену сторонами вартість однієї години роботи адвоката.
Окрім того, суду не надано акт виконаних робіт, що, у свою чергу, виключає можливість встановити факт сплати позивачем коштів за цією угодою.
В судовому засіданні встановлено, що 10 листопада 2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-21213, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Потєхіна в м. Коростишеві Житомирської області, в порушення вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, розпочав маневр повороту ліворуч, в напрямку автомобільної стоянки поблизу будинку №99-а по вул. Гелевея, та, виїхавши на смугу руху мопеда Yamaha, яким керував ОСОБА_1 , здійснив зіткнення із цим транспортним засобом. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачеві спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, в проекції лівого колінного суглобу, переломо-вивиху в лівому кульшовому суглобі з вивихом головки стегнової кістки, перелому кісток тазу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Внаслідок отриманих під час ДТП травм позивач з 10 листопада 2017 року по 1 грудня 2017 року, з 15 січня 2018 року по 27 січня 2018 року, а також з 13 березня 2018 року по 27 березня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Коростишівської центральної районної лікарні ім. Д.І. Потєхіна.
Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Долучений до матеріалів справи поліс АК/5973027 свідчить про те, що на момент даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “ Страхова група “ТАС” ( ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн., франшиза - 510 грн).
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При розгляді позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер та обсяг фізичних, душевних, психологічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 . Судом також була врахована та обставина, що ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікуванні, внаслідок отриманих травм йому встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертизи.
Відповідно до положень ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір моральної шкоди, яка відшкодовується страховиком, обмежений 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, суд повинен визначити загальний розмір відшкодування, який належить стягнути на користь позивача, після того стягнути кошти на відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії в межах ліміту, а різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП.
За правилами ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.п.1,2 ч.2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Про дотримання судом засад розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди також звертає увагу Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Отже, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи вимоги закону, обгрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю між загальною сумою відшкодування, яка визначена судом у розмірі 40000 грн., та сумою, яка стягнута зі страхової компанії.
Посилання відповідача на ту обставину, що при визначенні розміру суд не врахував його матеріальний стан, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки за правилами ч.4 ст.1193 ЦК України суд позбавлений можливості зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою внаслідок вчинення нею злочину.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 4710 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу ( п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Частинами 1 та 2 ст.134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до положень ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, укладений 26 грудня 2017 року між позивачем та адвокатом Ленським І.О., свідчить про те, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цією угодою визначається у відповідному розрахунку, який є невід'ємним додатком до договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов'язань.
Розрахунок суми гонорару адвоката містить інформацію про характер наданих адвокатом послуг, кількість годин, витрачених адвокатом на надання послуг, вартість 1 години роботи адвоката та загальну вартість адвокатських послуг, яка становить 9420 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надходило, відтак суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 4710 грн.
Посилання відповідача на ту обставину, що позовна заява не містить інформації щодо попереднього ( орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку витрат разом з першою заявою по суті спору суд може відмовити їй у відшкодуванні судових витрат. Тобто, це є правом, а не обов'язком суду.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення в частині стягнення з відповідача 39917 грн. 02 коп. на відшкодування моральної шкоди та 4710 грн. витрат на правничу допомогу постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни в цій частині відсутні.
В іншій частині рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 3 березня 2021 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 39917 грн. 02 коп. та 4710 грн. судових витрат, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: