20 липня 2021 року м.Київ №320/4084/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області що полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії та подальшу її виплату з 02.02.2021 з урахуванням пільгового стажу за період з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008 та з 03.06.2008 по 29.09.2008 в подвійному розмірі;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008 та з 03.06.2008 по 29.09.2008 на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, обчисленому в подвійному розмірі з 02.02.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мікробіологічна лабораторія, у якій працювала позивачка, відноситься до інфекційних відділень в розумінні ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому її стаж роботи при обрахунку пенсії має зараховуватись у подвійному розмірі. На цій підставі позивачка звернулась до відповідача за перерахунком пенсії та просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням стажу її роботи у подвійному розмірі, проте відповідач рішенням №26783 від 08.02.2021 відмовив у здійсненні перерахунку пенсії і зарахуванні стажу робот у повному обсязі, оскільки на його думку, бактеріологічна лабораторія не відноситься до інфекційних закладів. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, тому просить суд задовольнити позов у подвійному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що робота в ДП «Бориспільська райсанепідемстанція» МОЗ України на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу не дає підстав для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі. Перелік особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб затверджено наказом МОЗ України від 19.07.1995 №133, заклади охорони здоров'я або їх відділення, які призначені для лікування цих хвороб і є інфекційними. Тобто, працівники бактеріологічних лабораторій закладів державної санітарно-епідеміологічної служби не відносяться до інфекційних закладів, тому робота в них не зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі при призначенні пенсії. У зв'язку з цим, відсутні підстави для зарахування стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному обсязі.
Позивачка, не погоджуючись з позицією відповідача, надала відповідь на відзив, у якій стверджувала, що бактеріологічна лабораторія відноситься до інфекційних відділень в розумінні ст. 60 Закону України «про пенсійне забезпечення», а тому її стаж роботи при обрахунку пенсії має зараховуватись у подвійному розмірі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим Бориспільським МРВ ГУМВС України в Київській області 06.12.2000 (а.с. 7-8).
Позивачка перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, та отримує пенсію за віком з 01.06.1993 (а.с. 9).
Згідно записів трудової книжки (а.с. 10-15) позивачка працювала у бактеріологічній лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська районна санітарна епідеміологічна станція», у наступні періоди:
з 15.09.1960 по 14.12.1970 - на посаді лаборанта;
з 01.08.1975 по 31.08.2005 - на посаді лаборанта-бактеріолога;
з 03.02.2006 по 08.06.2008 - на посаді лаборанта-бактеріолога;
з 03.06.2008 по 29.09.2008 - на посаді лаборанта з бактеріології.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсію позивачки за віком, в тому числі й за вищевказані періоди було обраховано в одинарному розмірі (всього страховий стаж позивачки складає - 51 років 3 місяці та 27 днів).
Згідно з довідкою Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" від 12.01.2021 №32 ОСОБА_1 в період з 15.09.1960 по 14.12.1970 (накази № 317 від 24.09.1960, №66 від 10.12.1970), з 01.08.1975 по 31.08.2005 (накази №48 від 22.07.1975, №77-к від 31.08.2005), з 03.02.2006 по 08.06.2008 (накази №15-к від 03.02.2006, №66-к від 02.06.2008), з 03.06.2008 по 29.09.2008 (накази №67 від 03.06.2008, №125-к від 29.09.2008) працювала лаборантом-банктеріологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідемстанції (Бориспільського МРВ ЛД) та увесь цей час працювала з матеріалом інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб і має право на обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, та роз'яснення МОЗ України від 27.01.2010 № 0503-18-54/973 (а.с. 21).
З історичної довідки вбачається, що Бориспільський міжрайонний відділ лабораторних досліджень мав назву у період з 15.09.1960 по 14.12.1970 - Бориспільська райлікарня, а у період з 01.08.1975 по 17.02.2009 - Бориспільська райсанепідемстанція (а.с. 22).
02.02.2021 позивачка звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку стажу у інфекційному закладі - бактеріологічна лабораторія "Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції" у періоди з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 02.02.2006 по 08.06.2008 та з 03.06.2008 по 29.09.2008 у подвійному розмірі (а.с. 36)
До заяви про перерахунок пенсії від 02.02.2021 позивачкою були додані наступні копії документів: паспорту, довідки про зміну назви організації №33; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; листу-роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України; пам'ятки; атестату №123; атестату №08/03-05-02-01, витяг з ЄДР; довідки №32, довідки №34 (а.с. 36).
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №26783 від 08.02.2021 позивачці було відмовлено у зв'язку з тим, що працівники бактеріологічних лабораторій закладів державної санітарно-епідеміологічної служби не відноситься до інфекційних закладів, тому робота в них не зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі для призначення пенсії (а.с. 19).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі, є саме робота, яку виконувала позивач.
Суд зазначає, що відповідач не ставить під сумніви, що позивачка працювала у спірний період на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідемстанції, а саме те, що цей заклад не є інфекційним закладом охорони здоров'я.
За змістом 33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством України не визначено переліку закладів, які відносяться до інфекційних, так і не надано безпосереднього їх визначення.
Проте, принцип верховенства права, відображений у частині 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 7 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосування інших правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до нормативного документу «Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5.-080-02, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28 січня 2002 р. № 1, лабораторія - організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб. Вищевказане передбачено їх кваліфікаційними характеристиками (довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, затверджений наказом МОЗ від 29 березня 2002 року № 117).
Згідно Положення про вимірювальну мікробіологічну лабораторію відділення організації епідеміологічних досліджень Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ "Київський обласний Лабораторний Центр Держсанепідслужби України", вимірювальна мікробіологічна лабораторія входить до складу відділу організації епідеміологічних досліджень і є структурним підрозділом Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень" (а.с. 32-36).
Змістом роботи вимірювальної лабораторії є проведення ;
а) мікробіологічних, серологічних, паразитологічних вимірювань (досліджень) з метою:
- розшифровки етіології збудників при спорадичній захворюваності та у випадках епідемічних спалахів, виявлення джерел та факторів передачі інфекції;
- вивчення циркуляції збудників інфекційних захворювань серед населення та об'єктів довкілля для можливого прогнозування епідеміологічної ситуації.
б) проведення санітарно-бактеріологічних вимірювань з метою виявлення шляхів та факторів передачі інфекції, оцінки ефективності виробничого мікробіологічного контролю.
Згідно п.2 Положення, об'єктами вимірювань (досліджень) лабораторії складають об'єкти санітарно-епідеміологічного нагляду та біоматеріал, зокрема: продукти харчування рослинного та тваринного походження, сировина, вироблені на підприємствах державного та приватного сектору; вода питна централізованих систем господарського водопостачання та децентральованих джерел; вода відкритих водоймищ; стічна вода після очистки; вода басейнів; ґрунт з метою визначення ступені загального та локального забруднення в районах впливу промислових, сільськогосподарських, господарчо-побутових і транспортних джерел забруднення; змиви з об'єктів навколишнього середовища; повітря закритих приміщень (лікувальні-профілактичні заклади, аптеки, перукарні, ( кондитерські цехи); матеріал на стерильність; лікарські форми; контроль якості дезинфекції; грудне молоко, розчини для пиття новонароджених, масло для обробки шкіри новонароджених; пінно-миючі засоби; матеріал від людей на наявність збудників інфекційних хвороб ІІІ-ІУ груп патогенності: вимірювання (дослідження) на кишкову та краплинну групу інфекцій при спорадичній захворюваності та у випадках епідемічних спалахів, клінічні бактеріологічні вимірювання (дослідження); вимірювання (визначення) чутливості виділених культур до антибіотиків та дезінфектантів; вимірювання (дослідження) деззасобів на контамінацію; серологічні вимірювання (дослідження); паразитологічні вимірювання (дослідження) ґрунту, води питної, води відкритих водоймищ, басейнів, змивів з предметів довкілля, овочів, фруктів і біоматеріалу від людей з профілактичною метою (а.с. 33).
Згідно з роз'ясненнями Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 "інфекційний заклад (відділення)" є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.
Також в роз'ясненні Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно - епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України (а.с. 23-25).
Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров'я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов'язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованими збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, що затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Отже, робота позивачки була пов'язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудники таких небезпечних інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах.
Таким чином, бактеріологічна лабораторія "Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції", в якій працювала позивачка, є інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров'я, зазначених у статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі.
Крім того, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими абзацом першим частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Трудова книжка ОСОБА_1 , яка видана 02.06.2008 (а.с.10-15), містить зокрема такі записи про роботу в Київській обласній санітарно-епідеміологічній станції: -
- запис №2: 15.09.1960 - зарахована лаборантом санітарної лабораторії Бориспільської рай лікарні (наказ №317 від 27.09.1960).;
Згідно рішення виконкому Бориспільської районної ради депутатів працюючих за №138 від 13.05.1969 санепідемвідділ Бориспільської центральної райлікарні перейменовано у Бориспільську районну санепідемстанцію.
- запис №3: 14.12.1970 - звільнити від займаної посади лаборанта-бактеріолога за власним бажанням у зв'язку з виїздом (наказ №66 від 10.12.1970);
- запис № 6: 01.08.1975 - зарахувати на посаду лаборанта-бактеріолога санлабораторії Бориспільської РайСЕС (наказ №48 від 22.07.1975);
- запис №7: 31.08.2005 - звільнена з посади лаборанта-бактеріолога Бориспільської райСЕС по закінченню договору (наказ №77-к від 31.08.2005);
- запис №8: 02.03.2006 - зарахувати тимчасово на посаду лаборанта-бактеріолога (наказ №15-к від 03.02.2006);
- запис №9: 02.06.2008 - звільнити з посади лаборанта з бактеріології (наказ №66-к від 02.06.2006);
- запис №10: 03.06.2008 - зарахувати на посаду лаборанта з бактеріології н період декретної відпустки ОСОБА_2 (наказ №67 від 03.06.2008);
- запис №11: 29.09.2008 - звільнити з посади лаборанта з бактеріології за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ №125-к від 29.09.2008).
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, який не є виключним та вичерпним, наведено у п.п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (з наступними змінами), зокрема: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку №22-1).
При прийманні документів територіальний орган ПФУ: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку №22-1).
Територіальний орган ПФУ здійснює всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих документів (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 02.02.2021 подавались відповідачу документи, які уточнюють характер роботи позивача лаборантом-бактеріологом у бактеріологічній лабораторії "Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції".
Згідно з довідкою Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" від 12.01.2021 №32 ОСОБА_1 в період з 15.09.1960 по 14.12.1970 (накази № 317 від 24.09.1960, №66 від 10.12.1970), з 01.08.1975 по 31.08.2005 (накази №48 від 22.07.1975, №77-к від 31.08.2005), з 03.02.2006 по 08.06.2008 (накази №15-к від 03.02.2006, №66-к від 02.06.2008), з 03.06.2008 по 29.09.2008 (накази №67 від 03.06.2008, №125-к від 29.09.2008) працювала лаборантом-банктеріологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідемстанції, (Бориспільського МРВ ЛД) та увесь паразитологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідстанції, (Бориспільського МРВ ЛД) та увесь цей час працювала з матеріалом інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб і має право на обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, згідно із ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991, та роз'яснення МОЗ України від 27.01.2010 № 0503-18-54/973 (а.с. 21).
З історичної довідки вбачається, що Бориспільський міжрайонний відділ лабораторних досліджень мав назву у період з 15.09.1960 по 14.12.1970 - Бориспільська райлікарня, а у період з 01.08.1975 по 17.02.2009 - Бориспільська райсанепідемстанція (а.с. 22).
З атестату Бориспільської районної санепедмстанції №8/03-05-02-01 від 19.04.2006 вбачається, що комісія Бориспільської рай санепідемстанції, наказ від 28.03.2006 №24-к, провела атестацію робочого місця №8 лабораторії епід.відділу для проведення прийому і реєстрації біологічного матеріалу та об'єктів довкілля. Комісія визнала відповідність робочого місця №8 вимогам документів на експлуатацію допоміжного обладнання, санітарним нормам і правилам, вимогам безпеки праці, охорони довкілля та пожежної безпеки.
Довідкою Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень від 29.01.2021 №118 зафіксовано, що до 2012 року в лабораторіях ДЗ «Бориспільська райсанепідстанція» МОЗ України карти умов праці не складалися (а.с. 26).
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що позивачка дійсно у періоди з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008, з 03.06.2008 по 29.09.2008 працювала на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу, а отже, у структурі санітарно-епідеміологічної служби, що у відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" входила у структуру Міністерства охорони здоров'я України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач порушив права позивача щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська міжрайонна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України.
Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у справі № К/800/46006/13 та від 12 травня 2015 року у справі № К800/48301/13.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За наведених обставин, приймаючи до уваги протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №26783 від 08.02.2021, суд з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати зазначене рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 60 Закону України №1110-ІУ від 10.07.2003 "Про пенсійне забезпечення" відповідно до заяви про перерахунок пенсії від 02.02.2021 №604 (а.с. 19).
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 та частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Враховуючи вищевикладене у сукупності та зважаючи, що позивачка звернулась за перерахунком пенсії 02.02.2021, тобто до 15 числа включно, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та провести виплату пенсії з урахуванням стажу роботи з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008, з 03.06.2008 по 29.09.2008 на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська міжрайонна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України в подвійному розмірі з 01.02.2021.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене, відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині зарахування до стажу роботи позивача періоди з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008, з 03.06.2008 по 29.09.2008 на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська міжрайонна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України в подвійному розмірі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до копії квитанції від 01.04.2021 №1056764978 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (а.с. 1).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1816,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 08.02.2021 №26783 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та подальшу її виплату з 02.02.2021 з урахуванням пільгового стажу за періоди з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008 та з 03.06.2008 по 29.09.2008 в подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) з урахуванням стажу роботи за періоди з 15.09.1960 по 14.12.1970, з 01.08.1975 по 31.08.2005, з 03.02.2006 по 08.06.2008, з 03.06.2008 по 29.09.2008 на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії епідеміологічного відділу ДЗ "Бориспільська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, обчисленому в подвійному розмірі, з 01.02.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.