ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" липня 2021 р. справа № 347/214/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №23-ФС від 21.01.2021, -
ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №23-ФС від 21.01.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №23 ФС від 21.01.2021, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 50000,00 грн. Вважаючи, що постанова про накладення штрафу є протиправною, з метою її скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за №347/214/21 (а.с.16).
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.04.2021, яка набрала законної сили, ухвалено дану адміністративну справу передати на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.53, 54).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Згідно наявного в матеріалах справи відзиву відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області при прийнятті оскаржуваної постанови діяло згідно Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, яким передбачено процедуру накладення штрафів. Вказав, що на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов акт про проведення фактичної перевірки позивача, яким встановлено порушення законодавства про працю, а саме статтей 21-24 КЗпП України, що стало підставою для прийняття постанови про накладення штрафу. В задоволенні позову просив відмовити (а.с. 28-32).
Позивач своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення сторін у справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 11.02.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець, за основним видом діяльності «47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 28.12.2020 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено відповідний акт (довідка) фактичної перевірки від 28 грудня 2020 року за реєстраційним номером №090480 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки серед інших порушень встановлено: використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди, а саме між ФОП ОСОБА_1 та продавця ОСОБА_2 трудова угода не укладалася. Відтак, під час перевірки встановлено порушення статтей 21-24 КЗпП України.
Водночас, згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , які надані під час складення акту, нею зазначено у графі місце роботи, посада, найменування роботодавця «допомагала підприємцю ОСОБА_1 » (а.с. 43).
У відповідності до листа від 29.12.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало для розгляду в межах компетенції матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , зокрема акт № 090480 від 28.12.2020.
21.01.2021 Головним управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі висновків акту №090480 від 28.12.2020, винесено постанову про накладення штрафу №23-ФС, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 000 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі по тексту - Порядок №295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпункту 6 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, крім іншого, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Згідно з пунктом 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об'єкт відвідування може подати зауваження. У свою чергу на підставі відповідного акта інспекційного відвідування, можуть вживатися заходи по притягненню винної особи до встановленої законом відповідальності.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, яким передбачено процедуру накладення штрафів на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Однак вказане обґрунтування суд вважає хибним, виходячи із наступного.
За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Вказані штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 Податкового Кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 75.1.3. п. 75.1 Податкового Кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За наведених положень Податкового Кодексу України, законодавець розрізняє документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За даних правовідносин, відповідачем винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу за наслідками фактичної перевірки позивача.
В той час, як абзац п'ятий пункту 2 названого вище Порядку визначає, що штрафи можуть бути накладені відповідачем виключно на підставі акту документальної перевірки ДПС, її територіального органу.
Таким чином, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28 грудня 2020 року №090480 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність, за яке передбачена саме абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, оскільки акт фактичної перевірки ДПС не є підставою для прийняття рішення про накладення штрафу.
При цьому, суд зазначає, що відповідач, не надав суду доказів проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 або рішення щодо недоцільності проведення такого заходу.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 гривень, сплачені згідно квитанції №46.19040.1/434677441 від 03.02.2021.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №23-ФС від 21.01.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань правління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., сплачений згідно квитанції №46.19040.1/434677441 від 03.02.2021.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.